Як святий Валентин навчив птахів дружбі
Давним-давно, ще коли сніг укривав землю білою ковдрою, жив добрий чоловік на ім'я Валентин. Він любив усіх — і людей, і звірят, і навіть найменших пташок.
Одного лютневого ранку Валентин почув під вікном сварку. Два горобці — Чіпа і Чік — сперечалися через одну-єдину зернинку.
— Це моя зернина! — цвірінькав Чіпа. — Ні, моя! Я її першим побачив! — пищав Чік.
Валентин вийшов надвір і м'яко сказав: — Друзі мої пернаті, навіщо сваритися? Подивіться, як холодно і самотньо зимою. Разом вам буде тепліше і веселіше!
Він насипав повну жменю зерна і показав, що їжі вистачить на всіх. Потім розповів птахам: — Найбільше скарбом є не зернина, а добре серце. Коли ми ділимося і дружимо, світ стає яскравішим!
Чіпа і Чік соромливо перезирнулися, а тоді разом поцілували зернятка. Вони стали найкращими друзями і ніколи більше не сварилися.
Відтоді кажуть, що саме 14 лютого, в день святого Валентина, птахи обирають собі пару і починають будувати гнізда. А люди в цей день дарують один одному серця з паперу, щоб нагадати: любов і дружба — найважливіші скарби у світі.
Мораль: Дружба і доброта важливіші за будь-які скарби. Коли ми ділимося і любимо один одного, всім стає тепліше і радісніше.
