Кам’янська Січ, заснована при впадінні річки Кам’янки у Дніпро, вище міста Кизикермен (сучасне м.Берислав). Існування Камянської Січі підтверджується як свідченням історика запорожських козаків XVIII ст. князя Мишецького, так і документальними джерелами: частково січового архіву, частково архіву Малоросійської колегії. «На тій ріці Камянці, - пише Мишецький, - була Запорозька Січ вище Кизикермена на 30 верст, на правому березі Дніпра».
Після перемоги Петра I під Полтавою українсько-шведських військ,частина козаків з Гордієнком повертається в Пониззя Дніпра і осідають в гирлі річки Кам’янка та засновують Кам’янську Січ.
Ось як пише Д.І. Яворницький в своїй «Історії запорізьких козаків»: «Погулявши десять днів у Бендерах, козаки поділилися на чотири партії: одна, під проводом Пилипа Орлика, залишилася у Бендерах…..; а четверта під проводом Якима Богужа пішла до ріки Кам’янки, щоб «влаштувати там Січ, окопати коші і курені».
Іван Крип’якевич у «Історії Запорізького козацтва», зазначає: «З Чортомлицької Січі частина запорожців перенеслася на турецьку територію й осіла при усті ріки Кам’янки до Дніпра. Тут запорожці сиділи коротко, тільки до 1711 року., коли перенеслися до Олешок».
Д.І. Яворницький в своїй «Історії запорізьких козаків» пише, що: «В урочищі Олешках запорожці прожили 19 років і звідти повернулися і сіли Січчю на гирло річки Кам’янки, яка впадає у Дніпро, звідки потім, уже 1734 року, повернулися в межі Росії й оселилися на річці Підпільній».
Дослідження українських істориків дає нам право стверджувати, що козаки перебували на Кам’янській Січі два рази:
1710-1711 рр., після невдалого виступу проти Петра 1 у Північній війні;
1730-1734 рр., покинули Олешківську Січ, не витримавши утисків Кримського хана.
Господарча діяльність козаків Кам’янської Січі. У Великому Лузі козаки випасали худобу, займалися сільським господарством, знаходили в тутешніх плавнях та заростях добрий захисток в разі небезпеки.
На Січі були зведені чисельні склодувні, залізоплавильні печі, кузні і зброярні, для яких видобували залізну руду у відкритому неподалік родовищі(за 2 км. вище по течії Дніпра). Загалом на Січі було 9 залізоплавильних печей і ще 8 було розташовано понад берегом річки Кам’янка. За валами Січі існував торговий майдан, що був відомий під назвою Кам’янський базар.
За свідченнями Сокульського Л.А. Кам’янська Січ мала ремісничий центр: залізоплавильні горни, вугільне та селітряне виробництво, гончарне виробництво.
Широко застосовували місцеву глину: виробляли цеглу, черепицю, кахлі, посуд, іграшки, люльки – носогрійки.
