Тема 26 ( 13.03)
Тема уроку: Відлига. Зародження дисидентського руху в Україні та його особливочті. Л.Лук’яненко.
«Відлига»(1953-1964 pp.) — певний відхід від суворої та жорстокої сталінської тоталітарної системи й спроби реформування напрямку модернізації і лібералізації. Свою назву період дістав від назви повісті письменника І.Еренбурга «Відлига», що з’явилася у 1954 р.
Причини «відлиги»:
1. Розгортання науково-технічної революції вимагало змін у розвиткові радянського суспільства.
2. «Змагання двох систем» — капіталістичної та соціалістичної — потребувало нових темпів і прискорення економічного розвитку на основі науково-технічного прогресу, підвищення життєвих стандартів.
3. Треба було скоротити розрив у відставанні від західних держав.
4. Виникла необхідність реальніше підійти до соціально-економічних проблем, вивести промисловість і сільське господарство з кризи.
5. Потрібно було припинити масові репресії.
6. Належало частково лібералізувати громадянське і культурне життя.
7. М. Хрущов прагнув усунути від влади частину сталінської партійно-державної еліти.
8. У верхах точилася боротьба між прихильниками М. Хрущова та сталіністами.
Основні риси «відлиги»:
• Масова реабілітація репресованих.
• Десталінізація суспільства.
• Певна децентралізація управління (передбачає передачу повноважень і обов'язків по прийняттю рішень з центру на нижчий рівень управління)
• Лібералізація.
• Демократизація суспільства.
• Послаблення тотального контролю за всіма сферами діяльності.
• Послаблення всеохоплюючої секретності й самоізоляції.
• Послаблення русифікації.
• Проведення соціально-економічних та політичних реформ.
«Відлига» торкнулася лише окремих аспектів життя радянського суспільства. Сприяла піднесенню української свідомості, національної гідності, духовної свободи. Породила нову хвилю українізації.
Зародження дисидентського руху в Україні.
Наприкінці 50-х — на початку 60-х років розпочинається новий етап національно – визвольної боротьби, поряд із культурництвом шестидесятників розгортається ще один різновид опозиційного руху -дисиденти.
Зовнішні причини:
- розпад світової колоніальної системи
-антикомуністичні виступи в новостворених країнах «народної демократії» (Угорщина, Чехословаччина, Польща та НДР)
- прийняття 10 грудня 1948 р. Загальної Декларації прав людини.
Внутрішні причини:
- монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки,
- постійні утиски й обмеження національного та культурно-духовного життя,
-цілеспрямована русифікація українського населення республік .
Дисиденти — (у перекладі з лат."незгодні") — люди, які дотримуються інших, відмінних від державної ідеології поглядів на найважливіші суспільно-політичні, економічні й культурні проблеми держави.
Монополія бюрократії на засоби масової інформації й відмова підцензурної преси друкувати матеріали, зміст яких не влаштовував правлячі кола країни, змусила опозиційні сили вдатися до позацензурних видань, які дістали влучну назву «самвидав». Поява його в Україні датується 1964 р. Серед перших «самвидавних» публікацій були поезії Ліни Костенко та Василя Симоненка, твори Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Валентина Мороза, Івана Світличного та багатьох інших провісників духовної свободи, а також машинописний журнал Українського національного фронту «Воля і Батьківщина». Унікальним явищем опозиційного друку ставпозацензурний журнал «Український вісник», який редагував В’ячеслав Чорновіл.
Більшість публікацій самвидаву передруковували українські видавництва за кордоном, зокрема «Сучасність» (Мюнхен, Німеччина), «Смолоскип» (Балтимор, США), Перша українська друкарня у Франції та ін. Виходили вони також у перекладах іноземними мовами.
- Об'єднана партія визволення України (1953—1959 рр.) у Львові.
- Українська робітничо-селянська спілка (УРСС), утворена в 1959 р. Левком Лук'яненком.
|
Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості |
||
|
Зародження |
Середина 1950-х рр. — зародження дисидентського руху в СРСР |
|
|
Визначення |
Дисидентство — це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці |
|
|
Причини виникнення |
• Поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби. • Антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Чехословаччині). • Активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.) • Монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки. • Утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя. Політика русифікації |
|
|
Форми боротьби |
• Протести, звернення на адресу керівників країни, «відкриті листи» до ООН («відкритий лист» до ООН українських політв’язнів мордовських концтаборів, у якому узагальнювалися вимоги українського дисидентства, висловлювався рішучий протест проти дискримінації українства). • Поширення нелегальної літератури (так званий «самвидав»). • Створення дисидентських організацій |
|
|
Особливості |
• Національно-демократичне забарвлення. • Мирні, ненасильницькі форми боротьби. • Охоплення дисидентським рухом різних соціальних прошарків населення — інтелігенції (письменники, журналісти, вчителі, юристи тощо), студентства, робітництва тощо. |
|
|
Діяльність дисидентської організації УРСС |
|
|
Визначення поняття |
Українська робітничо-селянська спілка (УРСС) — перша підпільна організація партійного типу в Україні повоєнного періоду, що вдалася до ненасильницьких, правових методів здобуття незалежності |
|
Роки |
1959—1961 рр. |
|
Лідери |
Л. Лук’яненко, І. Кандиба |
|
Мета |
• Ненасильницька боротьба за національні, культурні, економічні, громадянські права в Україні. • Незалежна Україна з радянським ладом і соціалістичною економікою |
|
Розгром |
• 1961 р. — викриття УРСС органами КДБ, арешт Л. Лук’яненка, І. Кандиби, С. Віруна, В. Луцьків, О. Лібовича та ін. • 20 травня 1961 р. — засудження Львівським обласним судом учасників УРСС до тривалих термінів позбавлення волі, а Л. Лук’яненка до страти, що згодом була замінена 15-ма роками ув’язнення |
Домашнє завдання
- Опрацювати параграф 9, вивчити дати і терміни, відповідати на запитання підручника ( ст. 76)