Напередодні старого Нового року, за давньою народною традицією, справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув): багатою кутею на смальці, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо. А ще випікають два спеціальні хліби «Маланка» і «Василь». Зазвичай батько питав, сховавшись за великою мискою з пирогами: – Чи бачите ви мене, діти? У відповідь потрібно сказати: – Не бачимо Вас, батьку! – То дай, Боже, щоб і на той рік не бачили! Цей ритуал символізував собою замовляння на гарний, високий врожай пшениці, достаток і добробут в родині.
На Щедрий Вечір, тобто в ніч під старий Новий рік, майже по всій Україні, від Таврії до Гуцульщини, традиційно ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували й водили «Маланку».
«Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічно - заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай та здоров’я. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одягали чудернацький одяг, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Цілковита відсутність, з одного боку, християнських мотивів та символів, й розвинута структура ритуалів господарської, шлюбної, очисної магії, з другого, засвідчують глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки. Цим популярним жіночим ім’ям позначалося не тільки свято, а й конкретний фольклорний образ, що діяв в обряді у двох планах: героїні новорічних пісень - щедрівок та ритуальної маски. З плином часу традиція вратила свій первісний зміст і значення, й зараз носить лише розважальний характер. Основні діючі особи – перевдягнений у дівчину нежонатий хлопець (Маланка) і, навпаки, дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Чорт, Орач з чепігами (плугом) та ін.
А на Маланки печуть оладки,
Та не ламайте – цілі давайте!
Наша Маланка господиня,
На ополонці ложки мила.
Щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на здоров’я!
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати
Господаря викликати:
Вийди, вийди господарю.
Подивися на кошару
Там овечки покотились
А ягнички народились
В тебе товар весь хороший
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші то полова
В тебе жінка чорноброва
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
1Щедрувальник: А чи вдома, вдома господар дому?
Господиня: А чи бачите ви його?
Щедрувальники: Ні, не бачимо.
Господиня: Дай Боже, щоб і на другий рік ви його не бачили!
Діти та щедрувальники не бачать господаря з-за пиріжків та снопа на столі. Це значить, що у родині цього року великий урожай хліба. Тому і бажають на наступний рік його не бачити, тобто зібрати великий урожай зернових.
(господар виходить і разом з господинею роздає дітям пиріжки, солодощі. Діти дякують і сідають за один із столів)
На свято щедрівники ходили від хати до хати з щедрівками. Діти переодягалися в національні костюми, костюми звірів, носили з собою восьмикутну зірку. Обов’язковим була присутність кози, цигана, щоб свято було веселішим. З собою несли і подарунки. Не в кожній родині було чим пригостити щедрівників. Бідні родини щедрівники пригощали самі.
Прийшли щедрувати до вашої хати
Щедрий вечір, добрий вечір.
Тут живе господар - багатства володар.
Щедрий вечір, добрий вечір.
А його потіха - хорошії діти
Щедрий вечір, добрий вечір.
А його багатство - золотії руки
Щедрий вечір, добрий вечір.
Застеляйте столи, та все килимами
Щедрий вечір, добрий вечір.
Кладіть паляниці з ярої пшениці
Щедрий вечір, добрий вечір,
добрим людям на весь вечір!
Циган: (до господаря): Може купите мою козу,
Вона молоко дає.
1-й хлопець: В тебе не коза, а кляча,
Та до того ще й ледача!
Циган:Не ображай мені козу, бо зараз хату рознесу!
2-й парубок: Та у тебе коза крадена, а не куплена, та до того ще й облуплена.
Циган: Неправда твоя, козаче, моя коза ще добре скаче. Правда, дівчата?
Дівчата: Правда, правда, добра коза, купуй, доки циган продає.
Господар (до господині): А що, господине, може купим козу? Буде молоко для дитини.
Господар: Скільки хочеш за свою козу?
Циган: Мірку гречки коза коштує
Бо ще й добре танцює!
Господар: Що ж, купую козу.
Циган: Ще й мішок вівса й ячменю,
І ще й гривень повну жменю!
Господар: Де ж я тобі гроші візьму, коли в країні криза і грошей не платять?
Циган: Бог з тобою. Думаю сторгуємось і з козою розцілуємось (коза хитається і падає)
Циган: Лікаря треба, нашу козу рятувати!
2-й парубок: А ось і лікар з'явився (заходить лікар у білому халаті з величезним шприцем).
Лікар: Я лікар-аптекар. Що тут скоїлось?
Циган: Врятуй мою кізоньку, дай грошей жменю.
(лікар обдивляється козу, робить їй укол. Коза не рухається. Підбігає кіт обнюхує козу).
Кіт: Мяу-мяу, треба козі сала, щоб вона встала.
Господар: Немає сала - миша вкрала.
Кіт: Треба сала, бо коза не встане.
Господиня: (шукає сало): Та є ось трішки (дає сало котові. Кіт підходить до кози, шепоче їй щось на вухо, коза ледь заворушилась, підвела голову).
Циган: Ожила!
Дівчата: Наша кізонька жива!
Парубок: Дайте козі ячменю, а нам грошей повну жменю. (господарі обдаровують щедрівників)
Циган: Дякуємо, господарю, що нашій козі дали дари від всієї душі.
Парубок: Дай вам, Боже, щоб на полі
Всього родилося доволі:
Із колоска - жінка,
Із снопа - мірка,
Від кожної тварі - щоб мали по парі.
Щоб у вашій хаті ви були багаті.
Господар: Можна Маланку вести, Новий рік до хати принести?
Можна, можна, ведемо Маланку
І веселімося всю ніч до ранку.
Господиня: Наша хатина хоч і маленька, та добрим людям завжди раденька.
Так в вечір Маланки в одній з господ зібралися щедрівники, щоб веселитися.
І ніби простенька, невибаглива мелодія «Ой, Чирчику - Васильчику», яку співає молодь під кожною хатою, символізує обряд відганяння темних сил і побажання господарю доброго урожаю на наступний рік.
Ой василю, васильчику - щедрівка
https://www.youtube.com/watch?v=CmqAYSLOiFY&ab_channel=TarasTsapun
Щедрий Вечір з багатою кутею, скоромними стравами, цілим комплексом своєрідних ритуалів (ладнання господи, обійстя, величання печі, купання хліба і т. д.) змінює Новий рік - Василь.Уранці самі хлопчики (без дівчаток) з рукавицями, наповненими зерном, засівають спочатку в своїй хаті, потім ідуть до хрещених батьків, сусідів і родичів. При цьому треба обов’язково побажати: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб уродило краще, ніж торік! Коноплі – під стелю, льон – по коліна, щоб вам, хрещеним, голова не боліла! Будьте здорові з Новим роком та Василем! Дай, Боже!». І тут вже розмаїття щедрівницьких гуртів – дитячих, дівочих, мішаних, – з посіванням, віншуванням, народною, виставою, численними магічними діями, – з такою безліччю, що їх певно ще ніхто не перелічив і не перелічить. Бо лише в Україні співають побажання кожному окремо: пану - господарю, господині, дівчині, парубкові, батькам, їхнім дітям, порівнюючи їх з сонцем, місяцем, зорями.
Святий Василій Великий вважався покровителем землеробства, обрядодії цього дня носять аграрно - магічний характер. Щедрування – народний звичай, тому всі щедрівки радісні, оптимістичні, в них бажають щастя, здоров’я, багатства, успіхів кожному члену сім’ї.
