Героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. І чи не найбільше захоплення викликають мужні лицарі України – козаки. Козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек життя. Тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов’язок, козаки ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні катувань у ворожому полоні.
Споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного захоплення. Так у добу розквіту українського козацтва під завивання степового вітру, під ревіння Чорного моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та пісень.
Поширювали і зберігали такі пісні й думи здебільшого козацькі співці – кобзарі, сліпці-бандуристи.
Українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості.
Як часто ми чуємо вислови: “козацька відвага”, “козацька мужність”, “козацька демократія”, “козацькі закони”…
Хто ж вони, оті козаки? Якими вони були? Яка їхня роль в історії нашої держави?
Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам’яті полеглому. І виростали у степу високі могили.
Славилися ці горді лицарі глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Найголовнішою рисою козацької ментальності, яка через деякий час стала рисою будь-якого українця, була висока громадська свідомість. Саме ця риса найважливіша й сьогодні. Крім того, українські козаки відрізнялися своєю щедрістю, безкорисливістю, чесністю, добросердечністю і вірністю у дружбі.
Вони були винахідливими, поміркованими і в той же час простими, вони поважали старших, а понад усе цінували свободу.
Усі ці чесноти вплинули на формування менталітету українського народу. Тому ми повинні гордитися своїми славетними предками і наслідувати їх. Та при цьому зовсім не треба бездумно переносити в сьогодення все, що було доречним і логічним в епоху козацтва. Пишаючись героїзмом запорозьких козаків, не слід забувати, що то була доба незрозумілих і заплутаних інтриг, доба кривавих воєн, які назавжди залишали відбиток у їхніх серцях, дуже часто перетворюючи ці серця у кремінь.
Серед представників українського козацтва найбільше цінувалася кмітливість, військовий досвід і сміливість. Безперечно, ці якості чудові і теж варті наслідування. Але людина вразлива, чутлива і лагідна не мала ніяких шансів виділитися серед козацького гурту, навіть якщо б була талановитою.
Пропоную вам пограти у інтелектуальну гру "Тої слави козацької повік не забудем", яку розробила Бейдик Н. І. https://naurok.com.ua/prezentaciya-to-slavi-kozacko-povik-ne-zabudem-7-9-klasi-596
В найтяжчі часи іноземного поневолення козацтво було справжнім захисником рідної України, оборонцем віри, моралі та державницьких традицій нашої Вітчизни. Впродовж століть могутнє козацьке братство здійснювало вплив на європейську історію. Саме з козацького роду вийшли відомі всьому світу діячі національного відродження та визвольного руху України. Це – свято спадкоємності героїчних традицій нашого народу, сили духу і мужності, відданості своїй Вітчизні і гордості за її ратну славу.
