Громадянська освіта ( група № 24)

Тема № 15 ( 13.03)

Тема уроку: Ринкова економіка.

1.Ринкова економіка.

Ринкова економіка — економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Основні ознаки ринкової економіки вільної конкуренції:

• приватна власність на виробничій трудові ресурси;
• необмежена кількість суб'єктів ринку, абсолютно вільний доступ на ринок і вихід з нього;
• вільна конкуренція;
• доступність всебічної інформації про ринок для кожного суб'єкта;
• свобода учасників господарської діяльності;
• самостійне встановлення цін на товари та послуги;
• стихійне ринкове регулювання економічних процесів;
• відсутність у кожного із суб'єктів ринкових відносин можливості безпосередньо впливати на рішення, які приймають інші суб'єкти.

Формування поняття

Ринкова економіка — це економічна система, господарська діяльність якої базується на рівноправності різних форм і масштабів власності та економічної ініціативи, свободі учасників підприємницької діяльності^ вільному ціноутворенні та вільній конкуренції.

Існують три основні економічні питання *Що виробляти, як і для кого?*.

1.Традиційна. Економічні рішення про використання ресурсів обумовлено звичаями й традиціями

2.Командна.Рішення приймають центральні органи управління, які визначають основні виробничі показники для підприємств.

3.Ринкова. Рішення приймають через взаємодію виробників і споживачів (продавців і покупців). Роль економічних орієнтирів виконують ціни, витрати виробництва, розміри доходів і прибутків

Робота з роздатковим матеріалом

1. Ринкова модель для України

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм — власності, централізовано-директивного прийняття рішень — і технологічний монополізм. Деякі підприємства виробляли 60- 100 % певного виду продукції. Така монополія не є ринковою. Вона не передбачає конкуренції, ринкових відносин, робить господарюючим суб'єктом систему державних установ, а підприємства виконують лише виробничі функції.

Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами: реформуванням наявних підприємств і створенням нових.

Орієнтиром під час переходу до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерною є змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Провідною при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку.

Україна має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Для України найбільш прийнятною є модель соціально орієнтованого ринку, діяльність якого спрямована на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Важливо обрати правильний шлях переходу до ринку.

Еволюційний шлях ґрунтується на поетапному і поступовому запровадженні ринкових відносин упродовж тривалого періоду (10-15 років).

Прискорений шлях, або “ шокова терапія”, на перший погляд, видається простим, тому що до рийку можна перейти за короткий термін (були пропозиції за 400-500 днів, 2-3 роки). Приваблює він тим, що мети досягають швидко.

2. Регулювальна роль держави

Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним.

Регулювальна роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими повинні бути регулятори. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер господарства; забезпечити підтримування пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.

У сучасній ринковій економіці держава виконує певні функції з метою ліквідації браку ринкового механізму.

Роль держави в економіці

1.Створення правового забезпечення функціонування ринкової економіки:

- захист прав власності;

- антимонопольне законодавство;

- законодавство про захист прав споживачів; ,

- законодавство про захист інтелектуальної власності;

- закони про банківську діяльність?

- кримінальне законодавство та інші закони.

2.Виробництво суспільних благ.

3.Компенсація зовнішніх витрат.

4.Стабілізація макроекономічних коливань.

5.Перерозподіл доходів в економіці.

6.Сприяти збереженню невідтворюваних ресурсів та економічного багатства.

3. Державний бюджет України

Державний бюджет — це річний кошторис державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Згідно із Законом України «Про бюджетну систему України^, бюджет трактується як план утворення й використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади. Бюджет дає державі можливість розв'язувати ті соціально-економічні проблеми, які не розв'язує ринковий механізм.

Завданням Державного бюджету (ДБ) є підтримування ринкової рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та Галузей національної економіки. І в цьому контексті він становить основу політики державних видатків.

Бюджетна політика — визначення джерел і сум надходжень коштів до нього, державних видатків, шляхів покриття Дефіциту бюджету. ДБ розпоряджається уряд.

Кошти з ДБ використовують на державне управління, оборону, фінансування бюджетних галузей НЕС (освіта, наука, охорона здоров'я тощо). Таким чином, через бюджет (податки і видатки) відбувається:

*перерозподіл доходів, щоб зробити його більш соціально справедливим;

*фінансування соціальних програм, оборони, державного управління, фундаментальної науки;

*фінансування регіональних, структурних та інших проблем загальнонаціонального рівня.

Структура бюджетної системи (БС) України: Державний бюджет України, бюджет АР Крим, місцеві бюджети (адміністративно-територіальних одиниць (областей, міст, районів, сіл тощо)). Сума усіх бюджетів БС є зведеним бюджетом. Цей бюджет використовують для аналізу і визначення засад ДЕП.

Верховна Рада України визначає головні напрями бюджетної політики, розглядає проект ДБ, вносить зміни та доповнення до нього, затверджує, контролює його виконання, затверджує звіт про використання бюджетних коштів.

Спеціальну постанову Верховної Ради України, яка визначає головні напрями та пріоритети бюджетної політики на наступний рік, називають бюджетною резолюцією.

Порядок складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням становить зміст бюджетного процесу.

Бюджетний процес (зміст етапів бюджетного процесу) регламентовано Конституцією України та Законом України «Про бюджетну систему України.

Етапи бюджетного процесу в Україні:

* складання проекту Державного бюджету;

* розгляд Верховною Радою проекту Закону “Про Державиний бюджет”;

* затвердження Державного бюджету Верховною Радою України;

* виконання бюджету; звіт про виконання Державного бюджету Міністерства фінансів.

4.Доходи і видатки державного бюджету

Доходи бюджетів різних рівнів формують за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших платежів, а також надходжень з інших джерел, передбачених законодавством України. Доходи бюджетів України поділяють на доходи ДВ України та місцевих бюджетів.

Доходи Державного бюджету формуються за рахунок податків, акцизних зборів і мита (75-85 %), надходжень від державної власності і державного підприємництва (5-8 %), внесків у державні цільові фонди соціального страхування (пенсійний, страхування від безробіття, сприяння зайнятості населення — становлять 10-12 % усіх доходів), інших доходів, установлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету (наприклад, від приватизації тощо).

Бюджетні доходи можна поділити на звичайні: податки збори (на право торгівлі, акцизи, мито, плата за ліцензії на діяльність тощо), доходи від державної власності та держпідприемництва, внески у цільові державні фонди забезпечення та соціального страхування; надзвичайні: від приватизації тощо.

Головними суб'єктами фінансово-бюджетного регулювання є: Міністерство фінансів України; Міністерство економіки; Головне контрольно-ревізійне управління; Державне казначейство України; Державна податкова адміністрація; Державна митна служба України.

2.Попит і пропозиція, ринкова ціна, конкуренція.

Важливими елементами ринкової економіки є попит і пропозиція. Взаємодія попиту і пропозиції формує ціни на товари та послуги. Що ж таке попит?

Попит — це потреба в певному товарі, яку забезпечують грошима. Потреба в товарі, яка не забезпечена платоспроможністю, не є попитом і не впливає ш

ринкову ситуацію. Розрізняють попит на окремі товари і сукупний попит. З іншого боку, попит не слід змішувати з обсягом закупок. Обсяг попиту часто буває більшим, ніж обсяг закупок. Бо якщо на ринку нема відповідної кількості та відповідного асортименту Товарів, то попит задовольнятиметься не повністю.

Виділяють ціну попиту і ціну пропозиції.

Ціна попиту — це максимальна ціна, яку споживачі готові запропонувати за певний товар. Зниження ціни веде до відповідного збільшення попиту (за інших незмінних умов). Отже, між ціною товару та обсягом попиту на нього існує обернений зв'язок. Його називають законом попиту. Він полягає в тому, що чим нижча ціна товару, Тим більший його обсяг буде реалізований на ринку. І навпаки: чим вищою буде ціна, тим меншу кількість його можна буде продати.

Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію. Зауважимо, що не можна ототожнювати обсяг пропозиції та обсяг продажу. Продано може бути менше товарів, ніж представлено на ринку. Причинами цього можуть бути недостатній попит, невідповідність асортименту та інші.

Між ціною товару та обсягом його пропозиції існує пряма залежність. Чим вищою є ціна на товар, тим більшу кількість його готові запропонувати постачальники. Від цього залежить їхній прибуток. Цю взаємозалежність ціни і пропозиції називають законом пропозиції. Суть його полягає в тому, що зростання цін зумовлює збільшення пропозиції товарів, і, навпаки, зниження цін на товари веде до зменшення їх пропозиції.

На пропозицію також впливає низка факторів, які значною мірою визначають обсяг пропозиції. До них належать:

1) ціни на ресурси;

2) технології виробництва;

3) податки і дотації;

4) ціни на товари-субститути;

5)кількість покупців;

6)очікування зміни цін.

На обсяг пропозиції можуть впливати і деякі інші фактори, наприклад, зміни погоди, кліматичних умов, стихійні лиха. Ринковий механізм є основним регулятором ринкової економіки. Він поєднує попит, пропозицію, ціну і конкуренцію.

Розрізняють ринкову ціну і ціну рівноваги.

Ринкова ціна — це ціна, яка встановлюється на ринку.

Ціна рівноваги — це ціна, що встановлюється під час урівноваження попиту і пропозиції. Попит, пропозиція, ціни і конкуренція у взаємодії становлять ринковий механізм.

Попит і пропозиція — це дві протилежні сили, які спричиняють зростання і спад цін. А зміна цін у кожен момент урівноважує попит і пропозицію. Таким чином, ринковий механізм регулює попит, виробництво і пропозицію товарів.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

І. Опрацювати параграф 40

ІІ.Визначте переваги і недоліки ринкової економіки

ІІІ. Запитання

1.Чи повинна держава втручатися в ринкову економіку?

2.Які регулювальні функції виконує держава у ринковій економіці?

3.Чи зменшився ступінь втручання держави в економіку під час переходу від адміністративно-командної до ринкової? У чому це виявилось?