Громадянська освіта ( група № 22)

Тема 21 ( 16.03)

Практичне заняття: Створюємо бізнес-план власного підприємства.

Формування поняття

Бізнес-план — це документ, що описує всі головні аспекти діяльності майбутнього підприємства, аналізує проблеми, на які воно може натрапити, а також визначає способи розв'язання цих проблем. Правильно складений бізнес-план зрештою відповідає на пи­тання, чи варто взагалі вкладати гроші в ту чи іншу справу, чи дасть вона при­бутки, чи виправдаються витрати.

Міні -лекція “Структура бізнес-плану”

1. Титульний лист (назва підприємства або проекту), дата розробляння, тер­мін реалізації.
2. Резюме, у якому дано найменування підприємства, його адреса, основний вид діяльності, її початок; мета розробляння бізнес-плану; на який період розрахований бізнес-план; розробник; обсяг необхідних інвестицій і дже­рела їх отримання; термін окупності інвестицій; рівень рентабельності ін­вестицій; точка беззбитковості; оцінка потоку реальних грошей. Крім того, у резюме можуть бути наведені й інші показники ефективності проекту, що забезпечують його інвестиційну привабливість (чистий приведений дохід, запас фінансової міцності і т. ін.).
3. Концепція бізнес-плану, у якій:

а) обґрунтовують місію створюваного підприємства в інвестиційному про­екті; ,

б) описують стан галузі та перспективи її розвитку;

в) описують мету та основні завдання, розв'язувані в бізнес-плані;

г) характеризують вид діяльності, товарів і послуг, їх інноваційність; міс­це і можливості їх реалізації з урахуванням ємності ринку (сегмента рин­ку), співвідношення попиту та пропозиції на ньому, сучасних тенден­цій у споживчих перевагах; умови збуту продукції та послуг і ризики, пов'язані зі збутом;

д) називають можливих інвесторів та умови інвестування проекту. Обґрун­товують організаційно-правову форму підприємства (ТОВ, ЗАТ і ін.) і пе­редбачуваний статутний капітал (для новостворюваного підприємства); описують оптимальні умови залучення інвестицій (з подальшою часткою у власності або на поворотній основі, або на інших умовах).

1. План маркетингу, де оцінюють проектовані ринкові можливості реалізації продукції та послуг підприємства; аналізують конкурентів і обґрунтову­ють конкурентні переваги підприємства; описують заходи щодо просуван­ня продукції і послуг, у тому числі рекламні; обґрунтовують цінову стра­тегію компанії і методи встановлення ціни на продукцію та послуги з ура­хуванням планованого рівня прибутковості; конкретизують об'ємні показ­ники реалізації товарів і послуг, їх укрупнений асортимент; складають ре­кламний бюджет і визначають витрати з формування інформації про ринок та конкурентів.
2. План виробництва, у якому дано виробничу програму стосовно укрупнено­го асортименту продукції та послуг, обчислено продуктовий баланс і визна­чено необхідний обсяг сировини для закупівлі, уточнено можливі ціни за­купівлі і реалізації і обчислено рівень і суму валових доходів; визначено можливих постачальників товарів, обсяги, умови поставок і розрахунків. У кінці визначено суму оборотних коштів, необхідних для функціонування підприємства з урахуванням оборотності товарно-матеріальних ресурсів.
3. План матеріально-технічного забезпечення, реалізації та виробництва не­обхідного обсягу товарів і послуг, де подають характеристику приміщень, включаючи площу, напрями використання, умови користування примі­щеннями (оренда, власність); оснащення обладнанням (найменування, кількість одиниць, ціна), меблями, інвентарем (за сумою, виходячи з рів­ня оснащення на одиницю потужності підприємства). На основі цього пла­ну визначають потребу в інвестиційних (реальних) ресурсах з урахуван­ням формування-не тільки основних засобів, але й оборотних (власні обо­ротні кошти повинні бути не менше 20 % від загальної потреби в оборотних коштах).
4. Організаційний план, у якому уточнюють організаційно-правову форму під­приємства, обумовлює організаційну структуру, методи і форми управління, функціональні підрозділи. Проектування організаційної структури здійсню­ється з урахуванням розв'язуваних завдань, норм керованості та інших фак­торів (за основу під час створення нового підприємства зазвичай приймають аналогічне підприємство, яке успішно працює на цьому ринку).
5. План із праці та заробітної плати, де обґрунтовано штатний розклад на основі виробничої програми та організаційної структури, обумовлено сис­темою мотивації і оплати праці, обчислено фонд оплати праці та відраху­вання на оплату праці, кваліфікаційні характеристики працівників, мож­ливі джерела набору кадрів та їх перепідготовки, визначено остаточну суму витрат на утримання трудових ресурсів.
6. Фінансовий план, у якому визначають поточні доходи і витрати за стаття­ми та видами діяльності, отримані від господарської діяльності, прибуток (балансовий, чистий), рентабельність початкових і поточних витрат; поріг рентабельності, запас фінансової міцності, вартість основних, оборотних коштів, їх оптимальне співвідношення.
7. Ризики, де надають їхню характеристику та можливі способи та вартість зниження ризиків або можливих втрат у разі їх виникнення.
8. Ефективність інвестиційного проекту, де уточнюють необхідний повний об­сяг інвестицій та джерела їх отримання, термін окупності проекту, рента­бельність інвестицій, таблиця погашення кредиту (якщо він необхідний).
9. Додатки, де надають розгорнуту таблицю за календарем платежів та інші розрахункові таблиці, які більш детально розкривають діяльність підпри­ємства в майбутньому.

Самостійна робота

Створити бізнес-план за алгоритмом.

1. Вступ
   1. Назва фірми.
   2. Який продукт ви пропонуєте до продажу?
   3. Кількість людей, залучених до справи.
   4. Короткий опис початку бізнесу (чи залучені люди працювали разом раніше?).
   5. Головні завдання (цілі) бізнесу.
   6. Персональні завдання людей.
2. Продукт
   1. Який продукт ви виробляєте?
   2. Призначення продукту.
   3. Чим відрізняється ваш продукт від аналогічних товарів інших вироб­ників?
   4. Ви Самі виробляєте продукт чи інші виробники?
   5. Визначте процес виробництва.
   6. Яку сировину використовуватимете і де її братимете?
   7. Які дослідження ринку постачання ви вже провели?
   8. Яке обладнання потрібне для виробництва, скільки коштує, де знайти Потрібні кошти, де його купити?
   9. Які приміщення потрібні для виробництва продукту?
   10. Яких навичок та спеціальностей вимагає виробництво?
   11. Скільки працівників потрібно залучити до виробництва? Що кожен буде робити?
   12. Як ви здійснюватимете контроль за якістю?
3. Послуги (чи роздрібна торгівля)
   1. Які послуги ви пропонуєте і які товари продаєте?
   2. Яке обладнання вам потрібне для надання послуг (продажу товарів)?
   3. Чи потрібні вам приміщення для надання послуг (продажу товарів)?
   4. Скільки працівників потрібно і які вони мусять мати навички та вміння?
   5. Як ви здійснюватимете контроль за якістю?
4. Персонал
   1. Кожний новий працівник заповнює анкету (повідомляє про свою по­передню трудову діяльність, вказує освіту, адресу, особисті дані), під­писує трудову угоду та інші документи.
5. Організаційна структура
   1. Які види робіт виконуватиме ваше підприємство (виробництво, про­даж, управління)? Які специфічні завдання ви визначатимете щодо кожного виду?
   2. Навички і вміння, яких вимагає виконання кожного виду робіт або які є специфічними для кожного з цих видів.
   3. Якого досвіду мусять набути виконавці, яке навчання вони мають пройти? (Детально описати.)
   4. Які роботи не зможуть виконувати люди, що працюватимуть у вашо­му бізнесі?
   5. Чи можна їх цього навчити, чи потрібно винаймати персонал?
6. Менеджмент !
   1. Якими є щоденні завдання управління? ,
   2. Як краще розподілити різні функції управління бізнесом (продаж, ад­міністрація, виробництво, забезпечення послуг, фінанси тощо)?
   3. Які види зборів ви проводитимете? ^к часто? Які питання вирішува­тимете?
   4. Чи будуть у вашому підприємстві окремі відділи? Якщо так, то як ви реорганізуєте?

7 Маркетинг

1. Яке дослідження ринку ви вже провели?
2. Як ви будете поглиблювати знання ринку вашого продукту (послуги)? Яке дослідження ринку ви проведете?
3. Які групи людей купують ваш продукт чи корйстуватимуться вашою послугою? Укажіть вік, стать, інтереси, соціальний статус тощо. Роз­поділіть їх за географічною ознакою.
4. Який імідж своєї фірми ви хотіли б створити Серёд ваших клієнтів?
5. Як ви будете встановлювати ціну?
6. Який спбсіб продажу оберете?
7. Як ви розповсюджуватимете ваш товар чи послугу?
8. Які види трвару після гарантійного обслуговування ви будете вико­ристовувати?

1. Юридичні аспекти бізнесу
   1. Тип Вашого підприємства.
   2. Чи потрібні вам ліцензії, дозволи, патенти?
   3. Якими є вимоги у вашому бізнесі щодо захисту здоров'я і безпеки пра­ці? Як ви будете їх дотримуватися? Які вимоги передбачені у вашому бізнесі щодо страхування (соціального, банківського)?
2. Основйі засоби виробництва
   1. Які типи майна ви збираєтеся мати? Як ви його захищатимете від кра­діжок та інших обставин, що від вас не залежать?
   2. Якими є умови орендування цього майна?
   3. Чи потрібні вам спеціальні дозволи, пов'язані з майном (на ремонт, прибудову)?
   4. Чи є особливі моменти у вашій справі, пов'язані із здоров'ям і безпе- кою праці?
3. Фінанси

У кожному бізнес-плані має бути розділ з розрахунками очікуваних при­бутків і витрат фірми. Тут вам треба визначити, якими реально будуть ваші

витрати і ваші прибутки. Намагайтеся оцінювати скептично, адже зазви­чай витрати є більшими, а прибутки — меншими, ніж заплановані.

Прибутки:

1. 1. Які торговельні угоди з потенційними клієнтами ви вже уклали?
   2. Яку кількість одиниць товару (послуг) ви розраховуєте продавати що­тижня?

Витрати:

1. 1. Укажіть, якою буде періодичність ваших витрат.

V. Домашнє завдання

Опрацювати параграф 43

Тема 20 (10.03)

Тема уроку: Любіювання інтересів та корупція.

1. Лобізм

Із характером впливу політичних партій на суспільне життя пов’язують виникнення такого явища, як лобізм, за якого певні групи домагаються від органів влади сприятливих умов для реалізації своїх інтересів.

Лобізм — цілеспрямований вплив груп осіб або різноманітних організацій, що представляють інтереси якоїсь частини економічно потужних прошарків суспільства, на рішення законодавчих органів із метою отримання користі. Представників зацікавлених груп називають лобістами, а їхні групи — лобі. Також іноді лобізм називають «публічною адвокацією».

Лобізм поділяють на легальний (виступи на слуханнях у парламенті, розробка документів, особисті зустрічі, формування громадської думки, здійснення й поширення результатів соціологічних досліджень тощо) та нелегальний (фінансування виборчих кампаній «своїх людей», усування незгодних різними шляхами, прямий підкуп посадових осіб тощо). Легальний лобізм не порушує чинних законів, нелегальний — ототожнюється з корупцією.

Легальний лобізм просуває інтереси окремих осіб чи організацій, що відповідають загальнонаціональним інтересам і мають важливе значення для економіки всієї країни. Таке лобіювання здійснюють спеціальні структури — рухи, ліги, асоціації, союзи, діяльність яких оцінює та контролює громадськість завдяки доступу до інформації про їхню роботу. Такі лобістські групи намагаються оприлюднити свої наміри з метою залучення на свій бік широкої громадської думки. Також між ними існує конкуренція, що дозволяє їм контролювати одна одну, апелюючи в разі необхідності до мас-медіа громадськості.

Ставлення до лобізму в різних країнах відрізняється. У США та Канаді він регулюється спеціальними законами, у Франції — вважається незаконним, в Індії — прирівнюється до корупції. В Україні не існує законів, що регулюють лобістську діяльність, хоча є пропозиції про необхідність прийняття відповідного закону.

2. Корупція

Лобізм не можна назвати ні негативним, ні позитивним явищем. Усе залежить від того, із якою метою його використовують.

Головна проблема лобізму полягає в тому, що він може вести до корупції. Корупція (від латин. corrumpere — псувати) — негативне суспільне явище, яке проявляється в незаконному використанні службовими особами, громадськими й політичними діячами їхніх прав і посадових можливостей із метою особистого збагачення, що завдає шкоди державі.

Корупція відрізняється від лобізму тим, що лобісти не мають прямої вигоди від прийняття лобійованих ними рішень. Крім того, різні лобістські групи змагаються між собою за вплив на тих, хто приймає рішення.

Корупція з’явилася в результаті споконвічного людського бажання збагатитися. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами її працедавця або конфлікт між діями виборної особи й інтересами суспільства. До корупції може бути схильна будь-яка людина, що має повноваження щодо розподілу ресурсів, які їй не належать, на власний розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання прибутку, пов’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримувальним чинником — ризик викриття й покарання.

Розрізняють багато різних видів корупції: кумівство, розтрата (розкрадання), хабарництво, здирництво, шахрайство.

Кумівство (непотизм) — перевага в наданні грошових коштів або іншого майна, пільг, послуг, нематеріальних цінностей наближеним особам, родичам тощо.

Розтрата — витрата посадовою особою законно довірених їй ресурсів, що їй не належать, із метою особистого збагачення.

Хабарництво — надання посадовою особою послуг або певних привілеїв фізичній або юридичній особі в обмін на матеріальні блага або послуги, що призводить до завдання збитків державі, іншим фізичним та юридичним особам.

Вимагання (здирництво) — примушування приватної або юридичної особи сплатити гроші або надати інші цінності в обмін на певні дії або бездіяльність. Здирництво практикується чиновниками, які мають владу перешкоджати комусь в отриманні послуг, що належать до компетенції чиновника. Якщо чиновник має повноваження оцінювати суму належних виплат (наприклад податків або мит), це також відкриває можливості для здирництва.

Шахрайство — поведінка, націлена на обман або введення в оману приватної чи юридичної особи з метою особистої вигоди або вигоди третьої сторони.

Також проявами корупції вважають використання інформації, отриманої під час виконання посадових обов’язків, в особистих інтересах, необгрунтовану відмову в наданні відповідної інформації, несвоєчасне її надання, надання недостовірної або неповної службової інформації. І якщо посадовій особі зробити подарунок, який теоретично може змінити її ставлення до дарувальника, це також вважатимуть корупцією. Крім того, якщо в межах однієї державної установи підлеглі дарують подарунки керівнику — це теж буде проявом корупції, тому що подарунок від підлеглого може вплинути на прийняття керівником рішень. При цьому дароване не обов’язково має бути матеріальним — переваги, пільги, послуги — усе, що надають безкоштовно або за дуже заниженою ціною відносно ринкової, із точки зору закону є подарунком і може стати елементом корупції.

3. Наслідки корупції та боротьба з нею.

Дослідники вважають, що корупція є найбільшою перешкодою до економічного зростання й розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які прогресивні перетворення. Корупція характерна перш за все для країн, що розвиваються, де причинами її високого рівня є недосконалість політичних інститутів. Крім того, причинами корупції є:

• двозначні закони. Просте, недвозначне, лаконічне й зрозуміле законодавство скорочує потреби у великому апараті чиновників і полегшує розуміння законів громадянами, але якщо закони двозначні, судді можуть тлумачити їх так, щоб прийняти «правильне» рішення;

• незнання або нерозуміння законів населенням, що дозволяє посадовим особам довільно перешкоджати здійсненню бюрократичних процедур або завищувати належні виплати;

• залежність стандартів і принципів, що лежать в основі роботи бюрократичного апарату, від політики правлячої еліти;

• професійна некомпетентність бюрократії;

• можливість легалізації незаконно здобутих благ;

• кумівство та політичне заступництво, унаслідок чого формуються особисті стосунки (таємні домовленості), що послаблюють механізми контролю та запобігання корупції;

• відсутність єдності в системі виконавчої влади, тобто регулювання однієї і тієї самої діяльності різними інстанціями;

• нерозвинене або слабке громадянське суспільство, унаслідок чого громадяни не мають достатнього впливу для ефективного контролю за діями законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади. Корупція є давнім елементом існування держави. Її не можна повністю позбутися. Проте існують способи, які дозволяють максимально зменшити її рівень:

• удосконалення законодавства таким чином, щоб уникнути двозначності в тлумаченні законів та судової системи з метою невідворотності покарання за корупційні злочини;

• створення спеціальних антикорупційних державних органів, що компетентні у визначенні, чи є та або інша дія або бездіяльність проявом корупції;

• створення економічних механізмів, що дозволяють посадовим особам збільшити свої доходи, не порушуючи закони;

• посилення ролі ринків та конкуренції, що може зменшити розмір потенційного прибутку від корупції. До останнього також належить конкуренція в наданні державних послуг за умови дублювання одними державними органами функцій інших органів;

• виховання в суспільстві нетерпимості до корупції;

• можливість громадського контролю за діями влади.

Лобізм та корупція — неодмінні супутники існування будь-якої держави. Лобізм — цивілізована легальна форма впливу зацікавлених осіб на владні органи. Він, на відміну від корупції, не передбачає збагачення тих осіб, які здійснюють цей вплив. Корупція виражається в тому, що посадові особи намагаються отримати особисту неправомірну вигоду зі своїх посадових можливостей. Це негативне суспільне явище, що перешкоджає економічному, суспільному та політичному розвитку держави, завдає їй матеріальних збитків, підриває легітимність влади.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що таке лобізм? Звідки походить його назва?

2. На які види можна поділити лобізм?

3. Що таке корупція?

4. До яких наслідків для суспільства призводить високий рівень корупції у країні?

5. Чи може існувати держава, абсолютно вільна від корупції? Відповідь аргументуйте.

6. У чому, на вашу думку, полягає відмінність між лобізмом та корупцією?

7. Які форми корупції ви можете назвати?

8. Які чинники суспільно-політичного та економічного життя країни найчастіше призводять до високого рівня корупції?

9. Які, на вашу думку, методи будуть найбільш ефективними для боротьби з корупцією в Україні?

10. У висновках із дослідження про рівень корупції в Україні міжнародної організації «Трансперенсі Інтернешнл» ідеться: «Більшість корупційних практик в Україні відбувається внаслідок мовчазної згоди громадян, які знають про факти корупції, але не збираються про них повідомляти». Чи погоджуєтеся ви із цим твердженням? Аргументуйте свою відповідь.

11. Поясніть, як ви розумієте епіграфи до теми.

12. За допомогою пошукових систем знайдіть в Інтернеті інформацію про боротьбу з корупцією в різних країнах світу. Результати подайте у вигляді повідомлення або презентації.

13. Напишіть есе на тему «Як подолати корупцію в Україні?»