Методична проблема
“ Шляхи підвищення сучасного уроку”
Загальні тенденції розвитку освіти - це не тільки значне розширення сфери знань і умінь здобувачів освіти, і підвищення їх культури, максимальний розвиток здібностей, творчого потенціалу і індивідуальності, формування у них гуманістичної системи цінностей. Постає завдання пошуку шляхів вдосконалення сучасного уроку.
Інноваційного навчання, яке спрямоване на розвиток здібностей учнів до спільної діяльності, основною метою навчання стає особистісно-діяльнісний підхід кожного учня до процесу навчання, коли творчість і зацікавленість стають
потребою уроку. Здобувачів освіти залучаються до різноманітних форм роботи на уроці. Головним завданням цих методик є намагання навчити здобувачів освіти розмірковувати під час отримання знань, застосовувати їх у новій навчальній ситуації.
Одним із пріоритетів інноваційного навчання є групова та індивідуальна форми навчання. Довіра, повага, спілкування, стимуляція почуття гідності, здатності відповідати за себе – все це є головними факторами групової та індивідуальної роботи. Здобувач освіти розвиває свою індивідуальність у спільному вирішенні творчих завдань, коли максимально залучається його життєвий досвід та отримані знання.
Навчання перетворюється на спілкування між людьми в процесі отримання нової інформації. У цьому процесі учитель навчає здобувача освіти чогось нового. Одночасно він повинен стати посередником між здобувачем освіти і навчальним матеріалом.
Відрізняють такі технології підвищення ефективності сучасного уроку:
I. Навчання у співпраці
ІІ. Проблемне навчання
IІІ. Ігрові методи навчання
ІV. Використання аудіовізуальних засобів( фото -аудіо-відео матеріалів)
V. Проектна технологія навчання
І.Навчання у співпраці
Головна ідея навчання у співробітництві – навчатися разом, а не тільки допомагати один одному, усвідомлювати свої успіхи та успіхи товаришів.
У технологіях, заснованих на колективному способі навчання, навчання здійснюється шляхом спілкування в групах, коли кожен вчить кожного, особлива увага звертається на варіанти організації робочих місць здобувачів освіти і використовувані при цьому засоби навчання. Успіх можна досягнути лише за допомогою постійної взаємодії всіх здобувачів освіти групи (команди) під час роботи над темою, проблемного або питання
У процесі групової навчальної діяльності вчитель має змогу керувати роботою кожного здобувача освіти опосередковано, через завдання, які він пропонує групі. Стосунки між педагогом і здобувачем освіти мають характер співпраці. Під час групової діяльності здобувачі освіти спілкуються між собою, допомагають один одному.Підвищується результативність засвоєння ними знань і формування вмінь, розвиваються вміння співпрацювати, мотивація до навчання, пізнавальні навички (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).
ІІ.Проблемне навчання
Проблемне навчання побудоване на одержанні учнями нових знань завдяки вирішуванню теоретичних та практичних задач в умовах проблемних ситуацій, які для цього створюються. В кожний з них учні повинні самостійно знаходити рішення. А вчитель лише допомагати здобувачув освіти, роз’яснює проблему, формулює її і розвязує.
Проблемне навчання передбачає:
-висунення дослідницького завдання;
- спонукання здобувачіами освіти до порівняння, узагальнення, висновків в проблемній ситуації, співставлення фактів;
- виявлення різних точок зору на одне і теж питання;
Розвиток уміння висловлювати й аргументувати свою точку зору сприяє не тільки формуванню особистої позиції, але і в певній мірі сприяє коректуванню системи життєвих компетенцій учнів. Цей прийом дає учням можливість вільно висловлюватись, відпрацьовувати вміння вільно говорити стисло і по суті.
У наш час така форма навчання, як дискусія, усе більше поширюється і знаходить визнання як дієвий метод активізації навчання, що сприяє поглибленню і розширенню знань, формуванню комунікативної культури та стимулюванню ініціативності й мислення. Дебати – явище опозиційне: дві сторони протистоять одна одній і роблять спробу довести неправоту протилежної сторони, вони закріплюють власну точку зору, викликають критику протилежної сторони, передбачають підведення підсумку. Тому при вивченні багатьох історичних питань результативно проводити діалоги та дебати.
Дискусія сприяє поглибленню і розширенню знань, формуванню комунікативної культури та стимулюванню ініціативності й мислення. Педагогічна проблемна ситуація створюється за допомогою активізуючих дій, запитань учителів, які підкреслюють новизну, важливість, своєрідність, красу та інші якості пізнання.
Виділяють такі методичні прийоми створення проблемної ситуації:
– виявлення різних точок зору на одне і теж питання;
– створення учителем протиріч;
– мотивація для розв’язання протиріч;
– організація протиріч в практичній діяльності учнів;
– розгляд якої-небудь задачі з різних позицій (наприклад, по професійному принципу: слідчий, економіст, психолог);
– спонукання здобувачів освіти до порівняння, узагальнення, висновкам в проблемній ситуації, співставлення фактів;
– постановка конкретних запитань, які сприяють узагальненню, обґрунтуванню, конкретизації, логіці міркування;
– висунення дослідницького завдання;
– висунення проблемної ситуації в умові задачі (наприклад, з недостатніми даними, з допущеними помилками);
– створення проблемної ситуації за допомогою обмеження часу її вирішення.
Дана технологія орієнтує здобувачів освіти на розвиток розумових здібностей і на самостійність не тільки пізнання, але і на розвиток особистості дитини, його індивідуальності і неповторності; в процесі навчання враховуються ціннісні орієнтації дитини і структура її переконань, на основі яких формуються „внутрішня модель світу” – при цьому процеси навчання і учіння взаємно узгоджуються з механізмом пізнання, особливостей мислитель них і поведінкових стратегій здобувачів освіти.
ІІІ. Ігрові технології
Потужним засобом стимулювання пізнавального інтересу є навчально-пізнавальна гра. Традиційні методи навчання передбачають роботу безпосередньо з матеріалом предмету. В такому навчанні переслідують, як правило, саме навчальну мету — запам'ятати, знайти, зрозуміти, викласти. Переважає зовнішня стосовно діяльності мотивація, яку стимулює стан вимушеності й зовнішній контроль. Сфера додавання особистісних функцій надзвичайно мала — це реакція на оцінку, мобілізація довільної уваги й пам'яті. Гра цінна своєю мотивацією, особливим творчим, евристичним, партнерським станом особистості, а не своїми формальними атрибутами у вигляді ролей та правил. Учитель під час організації роботи на уроці спільно з здобувачами освіти планує ігрову мету й правила, предметну сферу та методичне забезпечення гри, комплект ролей, сценарій як своєрідний спосіб генерування подій.
Організація різноманітного навчального середовища на уроці сприяє не тільки підвищенню навчальної мотивації здобувачів освіти, а й створенню атмосфери співтворчості й співпраці, взаємної довіри між дитиною та вчителем, коли вони виступають як рівноправні ділові партнери, — це та основа, на якій і може стояти особистісно-зорієнтоване навчання. Наслідком цього є також зниження в здобувачів освіти почуття тривожності перед уроком і під час нього; складаються комфортні, але водночас і вимогливі умови; підвищується успішність.
ІV.Використання аудіовізуальних засобів навчання
Використання аудіовізуальних засобів навчання (фото-аудіо-відео матеріалів)- ознайомлення здобувачів освіти з новими документальними і художніми фільмами, робота з персональним комп’ютером, використання фотоархівів надає можливість вчителю зробити свої уроки більш цікавими, насиченими і продуктивними; відбувається забезпечення зворотного зв’язку, використовуються широкі можливості діалогізації навчального процесу, розширюється поле самостійності. При використанні аудіовізуальних та мультимедійних засобів вчитель повинен орієнтуватись на особистість здобувачів освіти, на можливість кожного окремо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчителем за допомогою відеофільму, аудіозапису чи історичного документу. Досить ефективне в цьому плані застосування різних форм організації навчання, починаючи від колективної роботи, роботи в парах і групах до індивідуального навчання, це дає вчителю можливість диференціації проблеми за рівнем розвитку учнів.
Демонстрування відеоматеріалів викликає інтерес здобувачів освіти, виникає досить стійка мимовільна увага, що обумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами та контрастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється міцне запам’ятовування учнями окремих, найбільш яскравих, емоційно насичених кадрів. Утворюються передумови до формування чітких уявлень, свідомого та глибокого засвоєння знань.
V. Проектна технологія навчання
В основі методу лежить розвиток пізнавальної діяльності здобувачів освіти, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу здобувачів освіти - індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Він включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Щоб досягти певного результату, потрібно навчити здобувачів освіти самостійно мислити, знаходити і розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.В основу цього методу покладено ідею побудови навчання на активній основі, через самостійну і практичну діяльність здобувачів освіти, з урахуванням їхніх особистих інтересів.