Навіть дорослі не завжди здатні адекватно оцінити свої дії, відповісти на запитання: «Чи правильно я роблю? Чи зможу?» Для дитини це завдання здається ще складнішим. Щоб маленька людина з дитинства могла гранично точно оцінювати власні сили та можливості, батькам необхідно допомагати формувати об'єктивну самооцінку дитини.
Поняття «САМООЦІНКА» включає в себе два компоненти:
🔹загальне уявлення людини про себе (позитивні та негативні якості, недоліки тощо)
🔹особисту значимість у житті оточуючих.
Самооцінка є основою всього того на чому будується впевненість у собі. У майбутньому самооцінка дозволить дитині: порівнювати сили та можливості, давати оцінку вчинкам, ділити їх на добрі та погані, всупереч можливим невдачам, зібратися з силами та йти до наміченої мети. У житті самооцінка грає величезну роль - вона вчить самоаналізу, мотивує, допомагає будувати нормальні стосунки з іншими людьми.
🔹ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ:
✅Ще у ненародженого малюка починає формуватися самооцінка. Факт емоційного зв'язку мами та дитини давно доведено. Якщо вагітність бажана, мати з радістю виношує дитину, його клітинна пам'ять здатна зафіксувати цей факт. Це відповідним чином впливає на зародження важливих особистісних якостей, які залишаються з людиною на все життя. Бажаний малюк вже внутрішньоутробно отримує підсвідому інформацію про те, що він потрібний, значущий. З'явившись на світ, він потребує відповідної турботи рідних. Після появи малюка на світ розвиток його самооцінки відбувається у ЧОТИРИ ЕТАПИ✔ :
З моменту народження до півтора року. Це період тактильних відчуттів, коли немовля пізнає світ за допомогою дотиків, піклування батьків та близьких людей.У немовлят процес аналізу відсутній, але несвідомо вимальовується картинка: вчасно погодували, заколисали, пограли - значить «Я - добрий»; забули, довго плаче, не звертають уваги - «Я - поганий, нікому не потрібен". Тобто з першого дня життя важливо забезпечити дитині достатньо тепла, турботи, уваги.
Від півтора до 3-4 років. У цей час діти активно пізнають світ. Роблять вони це у різний спосіб. Поруч із творчими діями можуть спостерігатися і руйнівні (відкрутили колеса у машинки і т. д.) Залежно від реакції близьких формуються певні сторони самооцінки. Неприпустима критика, відвертий негатив. Ситуацію краще контролювати, діючи тонко та делікатно. Необхідно дати дитині відчути себе самостійним, здатним нести відповідальність за зроблене, а якщо щось не вийшло, підтримати та допомогти.
Від 4 до 6 років. Середній та старший дошкільний вік характеризується появою усвідомлення самого себе та свого місця серед однолітків. Дитині важливо, скільки в неї друзів, чомусь хтось не хоче з нею спілкуватися і т.д. Аналізуючи ситуацію, малюк схильний шукати причину в собі. Тому, якщо тато втомився і не хоче грати в м'яч, слід пояснити це синові чи дочці. Інакше дитина вирішить, що причина небажання спілкування криється у його поганій поведінці. Може з'явитися невиправдане почуття провини, яке негативно вплине на формування самооцінки.
Від 6 до 14 років. Складний, цікавий, тривалий етап. Тут йде формування таких якостей, як: інтерес до процесу праці та досягнення результату, оцінка дій іншими. У дитини може бути незвичайне хобі, але неприйняття її інтересів іншими може вплинути на її розвиток негативно. Дитина просто зневіриться у собі через складнощі та нерозуміння значимих людей. Успіх у суспільстві, у професійній діяльності, у міжособистісних відносинах багато в чому залежить від уміння людини порівнювати сили та можливості. Тобто дуже важливо, щоб у дитини з дитинства розвивалася адекватна самооцінка. Такий рівень дозволяє маленькій людині нормально сприймати здорову критику, правильно оцінювати поставлені цілі та свої сили (шанс виконати завдання). Реальна оцінка себе породжує відчуття стабільності, внутрішньої гармонії. Це є запорукою позитивного ставлення до оточуючих. Людина з подібною поведінковою реакцією зможе сповна виявити переваги, компенсуючи ними наявні недоліки.
✅ЩО ВПЛИВАЄ НА ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ДИТИНИ?
Щоб допомогти підростаючій дитині сформувати адекватну самооцінку, батькам необхідно розумно використовувати і похвалу, і критику.
🔹Можливо, варто звернути увагу на кількість зауважень та заохочень, зроблених за день дитині. Похвали менше, ніж осудів? Потрібно замислитись, адже це занижує самооцінку. Постійне захвалювання також недоречне.
🔹Похвала має звучати не просто так, а за конкретну справу, вчинок. Оскільки авторитет старших родичів у пріоритеті в малюків, можна використовувати прийом ідентифікування. Приклад: «Який ти сильний, як тато!». Але не слід часто застосовувати найвищий ступінь похвали: «Ти найкращий!» чи порівнювати дитину з іншими дітьми. Краще відзначати успіхи малюка в динаміці: «Сьогодні ти швидше, ніж учора впорався з уроками».
🔹Критикуючи чи роблячи зауваження, не потрібно переходити на особистість. Замість: «Ти сьогодні погано поводився» краще сказати: «Не варто було сваритися з Сергійком, можна було спокійно обговорити правила гри, адже ти ж розумний хлопець». Слід частіше наголошувати на сильні сторони своєї дитини.
Майстерня дитячої психології
Т.Павлюк