Сьогодні ринок праці висуває нові вимоги до вихователя, вбачаючи в ньому не лише фахівця, а й людину, яка усвідомила, що висока професійна мовленнєва культура є запорукою успіху і конкурентоспроможності. Володіння навичками спілкування, уміння налагоджувати контакт, толерантність, доброзичливість, працездатність є невід’ємною часткою цілої низки факторів, наявність яких впливає на успішне вирішення педагогічних завдань. Це передбачає не лише професійно-мовленнєве навчання, а й велику роботу з професійномовленнєвого виховання.
Ми повинні розуміти що нам потрібно мати навики правильної вимови. Як це зробити? Ми маємо цього навчитись, а дупоможуть нам вприва. Я підгутувала вправи які спияють евиктивному розвитку артикуляції. ну що, вперед.
Вправ для артикуляційного апарату
Робота над цими вправами потребує (особливо на перших етапах) самоконтролю. їх зручно здійснювати за умов, коли вправи виконуються перед дзеркалом. Подаємо декілька варіантів вправ.
1. Опускання й піднімання нижньої щелепи. На рахунок 1 — розкрити рот, на рахунок 2 — пауза, на рахунок 3 — закрити рот. Вправу повторювати 3—4 рази.
2. Одночасно підняти верхню губу і опустити нижню, відкривши верхні й нижні зуби. Повторювати 4—5 разів.
3. Вихідне положення: зуби зімкнені, губи в звичайному стані. На рахунок 1 губи витягуються вперед, ніби набирають форму "п'ятачка"; на рахунок 2 губи розтягуються в сторони, не відкриваючи зубів.
4. Вихідне положення як у вправі 3. На рахунок 1 губи збираються в "п'ятачок"; на рахунок 2 "п'ятачок" рухається вправо; на рахунок 3 — вперед; на рахунок 4 — вліво; на рахунок 5 — вперед; на рахунок 6 — вихідне положення.
Вправи на тренування язика
1. Вихідне положення як у вправі 1. На рахунок 1 кінчик язика впирається у внутрішній бік щоки; на рахунок 2-у протилежний. Повторювати 3—4 рази. При цьому стежити, щоб нижня щелепа не рухалася.
2. Вихідне положення як у вправі 1. На рахунок 1 висунути язик так, щоб відчути значне напруження у вуздечці; на рахунок 2 повернути язик у вихідне положення. Повторювати 3—4 рази.
3. Рухи язика при закритому роті. Зуби трохи розімкнені. Кінчик язика загинати вгору й назад аж до м'якого піднебіння. Так само повільно протягувати кінчик язика вперед і вниз до дна рота під нижніми зубами.
4. Вихідне положення як у вправі 1. Кінчик язика міцно притиснути до нижніх зубів, спинка язика вигинається і направляється вперед поштовхом від кореня. Повторювати 5—6 разів.
Подібна система вправ після їхнього засвоєння, оволодіння методикою виконання сприяє зміцненню всього артикуляційного апарату, допоможе вам використовувати свій голос економно, без відчуття швидкої втоми. До того ж це надійна передумова формування правильної дикції.
Вправа з економною витратою повітря, що видихається, у поєднанні зі звукотворною діяльністю і процесом виконання різних рухів сприяє розподілу уваги, формуванню техніки дихання й голосу, що так важливо для педагога, якому необхідно уміти поєднувати мовлення з іншими видами технічної та фізичної діяльності. Тому це так важливо для нас.
1. Вихідне положення: стати прямо, руки покласти на нижні ребра. Протягом трьох секунд наповнювати легені повітрям через ніс; затримувати повітря на три секунди; протягом наступних трьох секунд легко видихати повітря через рот. Ребра розслабились, а плечі й верхня частина грудної клітки не повинні опускатися. Повторювати 3—4 рази в різному ритмі: 3—3—3; 3—4—3; 3—5—4.
2. Цю ж вправу можна виконувати й під час ходьби: на три кроки вдихати; на три кроки затримувати повітря; на наступні три кроки видихати повітря через рот.
3. Робити повільний вдих і такий же повільний видих, озвучуючи його. При цьому краще відтворювати звуки природи, тварин: шум вітру в лісі — ш-ш-ш-ш-ш...; сичання гусака — с-с-с-с-с-с-с...; гудіння телеграфного дроту під силою вітру — гу-гу-гу-гу-гу-гу...; дзижчання джмеля — ж-ж-ж-ж-ж-ж...
Для кожної групи звуків необхідно мати набір вправ, які дають змогу оволодіти технікою їх правильної вимови. Використовуючи пропонований матеріал для тренування, варто бездумного повторення окремих слів, фраз і висловів. За кожним складом, словом треба бачити предмет, явище, процес. Такий підхід сприятиме свідомому оволодінню технікою мовлення. Подаю низку вправ.
1. Вимовляйте голосні і йотовані (голосно й тихо):
а) а, о, у, е, и, і;
б) я, ю, є, ї.
2. Вимовляйте групи звуків:
а) а-о; а-у; а-е; а-и; а-і;
б) о-а; о-у; о-е; о-и; о-і;
в) у-а; у-о; у-е; у-и; у-і;
г) е-а; е-о; е-у; е-и; е-і;
д) и-а; и-о; и-у; и-е; и-і;
е) і-а; і-о; і-у; і-е; і-и.
3. Вимовляйте в різному темпі п'ятискладові звукосполучення як слова з наголосом на останньому складі:
а) бавагадажа, бовогодожо, бувугялужу, бевегедежс. бивиги-дижи, бівігідіжі;
б) закаламана, зоколомоно, зукулумуну, зекелемеие, зикили-мини, зікіліміні;
в) парасатафа, поросотофо, пурусутуфу, пересетсфе, пприситнфи, пірісітіфі;
г) хацачашаща, хоцочошощо, хуцучушуіцу. хецечешсще, чицичишищ", хіцічішіщі.
4. Чітко, але без напруження вимовляйте початкові та кінцеві приголосні у словах: склад, скляр, страх, струс, струп, страж, склеп, сплін, скрип, штраф, шквал, вдих, взвод, вміст, вплив, вступ, втрьох.
5. Вимовляйте скоромовки, контролюючи стан вимови всіх звуків у словах. У скоромовках треба не просто промовляти текст, вправляючись у швидкості промовляння, а насамперед необхідно зрозуміти їхню суть, змістовий компонент. Робота над скоромовками починається з промовляння тексту. Поступово темп і ритм прискорюється.
Вправи дуже корисні і допоможуть вам у розвитку культури мовлення. Користуйтесь ними і будьте освідченими і бажанами вихователями. Дякую за увагу.
