Однією з ключових копетентностей, які виділені МОН України, є інформаційна компетенція, яка в той же самий час для предмету інформатика є предметною компетенцією. Вивчення інформаційних технологій не має бути зведене до засвоєння конкретних нових засобів інформаційних і комунікаційних технологій. Необхідною передумовою засвоєння інформаційних технологій є попереднє вивчення питань будови, видів, властивостей, форм подання інформації, способів її запису, алгоритмів її перетворення, що розглядаються в курсі інформатики. При вивченні інформаційних технологій, з одного боку, повинні одержати розвиток і конкретизацію всі основні змістові лінії курсу інформатики (інформації, поданняінформації, інформаційних процесів, алгоритмів, формалізації і моделювання, інформаційних технологій, телекомунікацій), з іншого боку, ці змістові лінії є науковою основою досліджуваних інформаційних технологій.
Компетентнісн оорієнтований підхід до навчання має спиратися на сучасні інноваційні методи ведення уроків. Наприклад, урок-гра. Гра - це найефективніша форма навчання. Помітний ефект дають ділові ігри, спрямовані на розв'язання профільних задач. Вони активізують як інструмент і технологію саморозвитку, так і творче мислення. Засвоєння і закріплення матеріалу відбувається в кілька разів швидше, якщо використовувати метод «навчання під час гри». Цей метод дозволяє об'єднати таке бажане для учнів відчуття свята спілкування з таким бажаним для учителя вибухом інтересу до досліджуваного матеріалу з боку учнів. Але для успіху справи потрібно дотриматися ще однієї умови. Очевидно, що головним призом у таких іграх є отримані компетентності учнів. Але учням потрібен стимул, тому вони повинні знати заздалегідь, який приз (оцінка за тему або плюс бал до тематичної оцінки) їх очікує у випадку перемоги. Тут теж слід дотримуватися почуття міри, однак не варто шкодувати оцінок. Умови й завдання до майбутнього змагання необхідно давати заздалегідь, щоб в учнів було достатньо часу на підготовку. Ці завдання обов'язково повинні містити в собі такі знання й уміння, що не вивчаються в шкільному курсі. У процесі підготовки до змагання учні, працюючи групами й індивідуально, змушені звертатися до додаткової літератури, довідників. Таким чином формується соціальна та культурна групи компетентностей.
Сучасне життя потребує від учня, що закінчив школу, практичного застосування знань, отриманих у школі. Тому таким актуальним є перехід від компетентності (просто знань) до компетенцій (знань і умінь застосовувати їх у житті). Швидкий темп зміни сучасних інформаційних технологій не дозволяє навчити фахівця раз і на все життя, тому сучасні фахівці в області інформаційних технологій змушені впродовж життя постійно займатися самоосвітою. Перед школою на сучасному етапі виникає найважливіша задача - формування інформаційної компетентності, тобто учитель зобов'язаний навчити школярів творчо працювати з інформацією — здобувати, аналізувати, творчо використовувати в практичній діяльності.
Навчально-методична робота з питань запровадження ІКТ
Основними напрямками діяльності школи в процесі інформатизації виховної роботи є:
комп’ютерний супровід виховної роботи як засіб реалізації нових педагогічних технологій;
телекомунікації – розширення локальної мережі школи, участь у телекомунікаційних проектах;
профорієнтація учнів;
видавнича діяльність;
електронний документообіг;
моніторинг якості виховного процесу;
використання інформаційних технологій статистичної звітності;
робота вчителя.
У виховній роботі жоден шкільний захід не обходиться без застосування ІКТ. Зростає інтерес учнів до участі в конкурсах із використанням ІКТ, класні керівники постійно використовують ІКТ у проведенні класних годин, батьківських зборів і позакласних заходів, активно використовується сайт школи.
ІКТ у виховному процесі можна розглядати:
Для учня:
Як форму індивідуального розвитку і самовиховання;
Як засіб додаткової мотивації до якого-небудь виду діяльності;
Як якісно новий вид наочності;
Як засіб інтерактивної організації діяльності;
Як ефективний засіб набуття досвіду оперування отриманою інформацією;
Як засіб формування навичок.
Для педагогів:
Як новий спектр форм, методів, прийомів, засобів виховного впливу на дитину;
Як інструмент контролю, обліку, моніторингу виховного процесу;
Як засіб комунікації та педагогічної освіти батьків.