Від предків наших, від давнини,
Імена до нас прийшли.
В них — історії сторінки,
І загадки, що в душі.
Кожне слово, мов дзвінкий ключ,
Відмикає двері в минуле.
В них — коріння, рід наш, кров,
І традиції віковічні.
Вивчаючи топоніми нашої місцевості, ми можемо дізнатися про те, які народи тут жили раніше, якими мовами вони розмовляли, якими були їхні звичаї і вірування. Кожна назва — це маленька загадка, яку можна розгадати, заглибившись у вивчення історії.
Кожна людина має свої ім’я та прізвище. Гори, річки, моря і інші географічні об’єкти теж мають свою назву. Даючи географічну назву, люди прив’язують місце до поверхні Землі, а також виявляють своє ставлення до нього.
Невипадково топоніміку називають архівом землі, адже власні географічні назви є безцінним джерелом інформації про минуле нашого краю.
Топоніми – назви міст, сіл, селищ, гір, лиманів, озер, річок.
Топоніміка — наука, що вивчає географічні назви та їх походження.
Етноніміка — історична дисципліна, яка вивчає етноніми, тобто назви етносів.
Топоніми розрізняють за видами об’єктів. Кожен з них (наприклад, міста, річки, гори) має свою назву.
Топоніми, які позначають назви населених пунктів (міст, селищ, сіл), називають ойконімами;
Для назви водних об'єктів (річок, джерел, водоспадів, потоків, струмків) використовують термін „гідронім”;
для об'єктів рельєфу (гір, хребтів, горбів, долин, плато, низовин) – термін „оронім”.
А деякі топоніми класифікують за об’єктами природи, використаними у них:
-водні ( м. Жовті Води),
-- рослинні (м. Дубно, с. Березівка, р. Рогозянка),
-- тваринні (гора Кобила, р. Щучна).
•Цікава історична інформація прихована у гідронімах.
•Про походження назви невеличкої степової річечки Лепетиха, лівої притоки Дніпра,
розповідає легенда. Ще за козаччини тут стояла турецька сторожа. Турки пильнували, щоб запорожці в море на чайках не проскочили, а козаки все-таки примудрялися це зробити. Як було допливають до сторожі темної ночі, то кошовий і наказує пошепки гребцям: „Ляпай тихо!” – щоб вороги не почули, як запорожці веслами орудують.
Географічні назви сучасної України видозмінювалися століттями і увібрали в себе мовні елементи багатьох народів, що проживали тут у різні історичні часи. Характерною у цьому сенсі є історія назв українських міст. Так, назва нинішнього Білгород-Дністровського (Одеська область) має давню історію. Спочатку це місто було відоме як Тіра. Назва ця походить від давньогрецької назви Дністра – Тірас („швидкий”).
Походження назви Карпати остаточно не з’ясовано.
•Уперше це слово як назву гір стали використовувати давньогрецькі географи.
•Ще одна версія, що слово карпе з албанської перекладається як скеля в зазначення «скелясті гори».
• Від цього слова походить назва племені карпи, які, за повідомленнями давніх грецьких істориків мешкали на цій території.
Етноніміка – наука, що досліджує назви народів.
Етноніми - плем'я, народ, термін для позначення будь-якого етносу або етнічної спільності: роду, племені, племінного союзу, народу, народності, нації.
Назви народів можуть розповісти багато цікавого про їхніх носіїв.
Зокрема,у давнину причорноморські степи заселяли кіммерійці. Це перший народ півдня сучасної України, відомий під власною назвою. Серед сучасних дослідників існує думка, що назва
«кіммерійці» походить від фінікійського слова «камер» — «темний». Імовірно, представники цього народу були смаглявими й мали темне волосся.
Після кіммерійців у причорноморські степи, за повідомленнями давньогрецького історика Геродота, переселилися скіфи. Він розповів і легенди про походження цього народу.
•За однією з них, першим жителем Скіфії був син давньогрецького бога Зевса і доньки Борисфена (річка Дніпро) Таргітай. Він мав трьох синів, яких звали Ліпоксай («Цар-гора»), Арпоксай («Цар-вода») та Коло- ксай («Цар-сонце»). Одного разу з неба на землю впали три золоті речі — плуг із ярмом, двогостра сокира та чаша. Коли їх спробував узяти Ліпоксай — речі запалали вогнем. Так само сталося із середнім братом. Лише Колоксай зміг оволодіти цими священними предметами.
•Після цього старші брати визнали владу молодшого та віддали йому царство. Від кожного ізцихтрьохбратів вели родовід скіфські племена, що становили один народ.
•За іншою легендою, прабатькамискіфівбулиантичний герой Геракл і дівчина-змія, яку вінзустрів у заплавахНижньогоДніпра. Вона народила йомутрьохсинів. Якось діва-змія спитала Геракла, що робити із синами, коли вони підростуть. Вінвідповів, що той, хтозможенатягтитятиву його лука й підперезатися його поясом із підвішеною до нього золотою чашею, залишиться господарем на цій землі. Інші ж маютьіти на чужину. Це зумів зробити молодшийсин на ім’яСкіф, відякого, за легендою,і походив народ скіфи.
•Наступними володарями причорноморських степів були сармати. Вважається, що назва цього войовничого народу походить від іранського слова "саромат" - "оперезаний мечем". За легендами, серед сараматів було плем'я амазонок.
•Назва Україна вперше зафіксована у літописіпід 1187 р. для позначення Київщини, земель Переяславщини і Чернігівщини. Слово «Україна» маєслов'янськепоходження. Воноозначає „первісно край” або „територія”.
Географічні назви – цінне
історичне джерело
