31 грудня 1869 року - британський археолог-аматор Джон Вуд на південь від Ізміра виявив на 7-метровій глибині руїни храму Артеміди, який вважався одним із семи античних чудес світу.
Храм був побудований архітектором Хейрократом в 550 році до н.е. в місті Ефесі на побережжі Малої Азії. Він двічі повністю перебудовувався. В остаточному вигляді став одним із Семи чудес Стародавнього світу. Унікальним був сам спосіб побудови храму. Зведений на болотистому ґрунті. Незвичність вибору місця пояснювалася прагненням будівельників уникнути руйнування храму внаслідок частих землетрусів і пожеж.
Храм виконував подвійну функцію: ринку і релігійного закладу. Тривалий час святилище відвідували прочани, торговці, ремісники і правителі, які приносили дари богині. У 263 році готи вторглись у Малу Азію і розграбували святилище. Остаточно храм зруйнував землетрус.
Багато вчених шукали залишки храму. Місце храму відкрила експедиція під проводом Джона Вуда, яка спонсорувалась Британським музеєм. У болоті знайдена опорна плита споруди і численні сходи в храм. Ці розкопки тривали до 1874 року.
Віднайдені скульптурні фрагменти виставлені в "Ефеській кімнаті" Британського музею. Місце храму позначене єдиною колоною, зкладеної з роз'єднаних фрагментів. У середині ХХ століття були знайдені залишки майстерні Фідія, де збереглися 3 зменшені копії статуї Артеміди. Вони зберігаються в музеях Туреччини.
