Дивні помилки у шкільних зошитах.
Коли першокласник починає щось списувати зі сторінок підручника до свого зошита та робить купу помилок, це нікого не дивує...
Бо поява помилок - це звична річ під час будь-якого навчання.
Але що робити, якщо:
1) помилок у зошитах занадто багато, ціла Армія;
2) дитина не помічає жодної зі своїх помилок, навіть списуючи знайомий текст удруге чи втретє;
3) порада "Більше читайте, більше пишіть і все мине!" не допомагає зменшити кількість помилок навіть через кілька років?
У зошитах школяра коїться щось дивне: незрозуміле, загадкове, страшне.. Батьки занепокоєні, не можуть зрозуміти: ЧОМУ їхня дитина ще й досі не може запам'ятати букви, раз у раз плутає їх, не помічає/не чує/не виправляє свої "дикі" помилки?!
Адже не помітити "спотворених" слів здається геть неможливим!
Як гадаєте, ЧОМУ помилки дислексика так важко піддаються сприйняттю та розумінню?
Бо мозок будь-якої звичайної людини, хоч вчителя, хоч матусі школяра, побачивши на одній сторінці зошита кільканадцять помилок, що миттєво впадають у вічі...
Одразу підказує 100%-вий варіант того, що саме призвело до виникнення цих обурливих негараздів у навчанні.
Це всім відомий з дитинства перелік причин (які зазвичай спричиняють такі помилки):
- Неуважність,
- Недбалість,
- Лінь,
- Впертість,
- Небажання вчитися.
Терміни "дисграфія" та "дислексія" більшості людей незнайомі та невідомі.
Тому серед ймовірних причин дивних помилок школяра, варіанту "це дислексія та дисграфія" - взагалі немає....(((
Фрагмент e-book
https://docs.google.com/document/d/1shASIe2Nq8aAKmaZ5l6OSdu5d6zfjCtqtbtzHNgAFsc/edit?usp=drivesdk
Презентація:
"Гуманна педагогіка та Dyslexia. Як допомогти "вічному двієчнику"?"
https://docs.google.com/presentation/d/1XslPyPrLmB7Dy7gZXcxVJYSUQQsJ0vhqmigezwwVWOs/edit#slide=id.gb0ead8375c_1_489
дислексія #дисграфія Дивні помилки у шкільних зошитах. Коли першокласник починає щось списувати зі сторінок підручника до свого зошита та робить купу помилок, це нікого не дивує... Бо поява помилок - це звична річ під час будь-якого навчання. Але що робити, якщо: 1) помилок у зошитах занадто багато, ціла Армія; 2) дитина не помічає жодної зі своїх помилок, навіть списуючи знайомий текст удруге чи втретє; 3) порада "Більше читайте, більше пишіть і все мине!" не допомагає зменшити кількість помилок навіть через кілька років? У зошитах школяра коїться щось дивне: незрозуміле, загадкове, страшне.. Батьки занепокоєні, не можуть зрозуміти: ЧОМУ їхня дитина ще й досі не може запам'ятати букви, раз у раз плутає їх, не помічає/не чує/не виправляє свої "дикі" помилки?! Адже не помітити "спотворених" слів здається геть неможливим! Як гадаєте, ЧОМУ помилки дислексика так важко піддаються сприйняттю та розумінню? Бо мозок будь-якої звичайної людини, хоч вчителя, хоч матусі школяра, побачивши на одній сторінці зошита кільканадцять помилок, що миттєво впадають у вічі... Одразу підказує 100%-вий варіант того, що саме призвело до виникнення цих обурливих негараздів у навчанні. Це всім відомий з дитинства перелік причин (які зазвичай спричиняють такі помилки): - Неуважність, - Недбалість, - Лінь, - Впертість, - Небажання вчитися. Терміни "дисграфія" та "дислексія" більшості людей незнайомі та невідомі. Тому серед ймовірних причин дивних помилок школяра, варіанту "це дислексія та дисграфія" - взагалі немає....((( Прочитайте цю книгу. На її сторінках змальовано: -- стереотипи у навчанні дітей грамоті, яких слід позбутися, бо саме вони неймовірно ускладнюють процес навчання будь-якого школяра-дислексика; - яким чином можна полегшити цей процес; - які вправи і як слід виконувати, щоби школяр-дислексик навчився краще читати, списувати тексти без помилок, а також правильно чути/записувати словникові диктанти. Ці прави тренують у дитини: - орфографічну пильність; - орфографічну пам'ять; - фонематичний слух; - впевнений рух погляду по рядках тексту; - вміння орієнтуватися у друкованому тексті на сторінках підручника, та не лякатися "багато букв". Для виконання цих вправ, непотрібно: - багато писати, - багато читати, - вимовляти Проблемні Букви обов'язково правильно. Потрібні: - кольорові олівці, - кольоровий картон, - старі навчальні посібники/дитячі книжки, - бажання дитини хвилин 20 виконувати вправи з буквами/цифрами/