Дисграфія - частковий розлад процесу письма, що виражається у специфічних і стійких помилках, зумовлених несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма.
Дисграфія у дитини часто пов’язана з різними порушеннями мовлення. У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими труднощами і потребує тривалої спеціальної допомоги. Письмове мовлення дитини-дисграфіка відрізняється від письмового мовлення її однолітків великою кількістю специфічних помилок:
Помилки фонетичного характеру (заміни букв, що повторюються, за схожістю їхньої вимови).
Спотворення складової структури слова: пропуски голосних (вулиця-вулця), приголосних (сніг-сіг) і цілих складів (барабан-баран), перестановки складів (пустила-путисла).
Роздільне написання частин одного слова (при йшов, пі шов) і злитне написання двох слів (настолі, в руці).
Помилки граматичного характеру - пропуск прийменників (були лісі, книга столі...), помилки в узгодженні відмінкових закінчень (немає білих подушках), родових (великий дівчинка).
Помилки графічного характеру - заміни букв за графічною схожістю (Ш-И, Т-П, Л-М, Е-В, И-І, Х-Ж, Н-Ю) і за розташуванням у просторі (Є-3, Б-Д, Т-Ш); написання літер у дзеркальному відображенні або з неправильно орієнтованими елементами: село-зело, дуб-буд, буб, дуд.
Неправильне вживання ненаголошених голосних, дзвінких і глухих у кінці слова та складу, пом’якшення приголосних.
Якщо дитина в дошкільному віці не розрізняла дзвінких і глухих, шиплячих та свистячих приголосних, у неї потім на письмі можуть з’являтися заміни: діти-діди; брати-бради; бабуся-бапуся. Водночас у таких дітей бідний словниковий запас, слабкі можливості щодо словотворення, труднощі з орієнтуванням у конструкції речення, тексту. Діти не вживають великої літери на позначення початку речення, всі слова в реченні пишуть разом, не ставлять крапку та інші розділові знаки. Припускаються помилок у вживанні подібних за звучанням приголосних: пиріг - (“г” чи “х”?); вибігти - (“г” чи “х”?); у написанні прийменників та суфіксів; в узгодженні прикметників з іменниками у роді, числі та відмінку; іменників з числівниками.