Професія вихователя дошкільного віку є актуальною у всі часи. Адже, саме ми закладаємо основу, виховуємо наше майбутнє покоління. В наш час - це важливо, як ніколи. Тому, що сьогоднішні карантинні умови дуже вплинули на всіх. Так як батькам потрібно ходити на роботу, а вони не мають з ким залишити своїх малят. Не всі бабусі чи дідусі можуть посидіти з онуками. Саме тоді на допомогу приходимо ми - вихователі. Ми турбуємось про життя дитини в ДНЗ, дотримуємося режиму дня, а саме час сну, прогулянок, фізичне виховання, загартування, правильне харчування – це основні обов’язки педагога. Маленьких дошкільнят навчають працювати у природі; самообслуговуванню: користуватися ложкою, виделкою, одягатися; збагачують їх про правила правильного мовлення, вчать співати, танцювати, малювати.
Чому я обрала цю професію?
На вибір майбутньої професії вплинула безмежна любов до дітей, а також мій молодший братик. 
Я доглядала за ним, щоб допомогти мамі. Вчила ходити, говорити, розказувала, що добре, а що погано. Пізніше по дорозі до школи відводила у дитячий садок. Побачивши багато маленьких діток у групі у мене просто загорілись очі. І саме тоді, я зрозуміла, що це моє. Для мене дітки - це маленькі сонечка з великими і щирими серцями. А вихователь - це людина, котра розуміє і приймає світ дитинства, ніби фея, поринає з дітьми у країну казки і фантазії.
В майбутньому я уявляю себе творчою та відповідальною людиною. Професія постійно вимагає підвищувати власний професійний рівень, самонавчатися, самовдосконалюватися, використовувати інноваційні технології, вміння приймати справедливі, найефективніші та правильні рішення в різних ситуаціях.
Навчаючись 4-ий рік у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, я оволоділа багатьма знаннями, яких навчили викладачі, вихователі, і звичайно, життя.
