Всесвітній день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня.
Кожна вишиванка – це мелодія ниток, що розповідає історію нашого народу.День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.
в Україні існує понад 100 технік вишивання, Хрестик - найпопулярніша техніка вишивання.
У кожному регіоні України є свої традиційні візерунки вишиванки. На Харківщині були популярні червоні та чорні вишиванки, зроблені грубою об’ємною ниткою. На харківських вишиванках часто можна побачити особливе зображення – дерево життя. Херсонські вишиванки славляться зображеннями вишитих тварин: півнів, зозуль, коней, оленів. Також на них часто вишивали дерево життя, як у харківських вишиванках. На Полтавщині вишивали гладдю. Полтавська вишивка вважається однією з найдавніших. Відома вона традицією вишивки «білим по білому». На Полтавщині прийнято прикрашати рукави сорочки витонченим та кропітким дрібним візерунком, а в орнаменті використати геометричні фігури. На Сумщині були популярні полтавські вишиванки, а також рослинно-геометричні візерунки дрібним хрестиком. Вишванка – справжня національна святиня, що символізує красу, силу, щасливу долю та родинну пам’ять.
Вишиванка – це символ краси, що йде від серця і торкається душіКожен візерунок на вишиванці – це окрема історія, що розповідає про любов, силу, єдність нашого народу. Одягаючи вишиванку, ми поєднуємо минуле, теперішнє і майбутнє в одному моменті...
Цікаві факти про вишиванку
За словами істориків та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в записах багатьох мандрівників. Крізь віки проніс український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення. Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які пов'язані з національним орнаментом на одязі.
Історію виникнення особливої української вишивки пов'язують із Трипільською культурою епохи пізнього неоліту. Трипільці були умілими гончарами, однак вони не лише робили красивий посуд з глини, але також прикрашали його спіральними візерунками. Історики переконані - такі ж символи можна було побачити і на одязі трипільців.
Якщо говорити про мотиви, які зустрічаються в українській вишивці, то найдавнішими вважаються геометричні візерунки: різноманітні ромби, зигзаги, кола, хвилясті лінії, меандри, цятки тощо. Водночас використовувалися такі вишивальні техніки як пряма гладь та «ретязь» (різновид «хрестика»). Остання була особливо популярною на заході сучасної України.
В XIX столітті наступив переломний момент в історії вишиванки. Саме тоді з'являється така професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім'ї. Відтепер не треба було самим оздоблювати вбрання, адже все робили майстрині. Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком.
Україна – це чарівний і благодатний край, і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ.
Саме тому, мабуть, наш народ і подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.
Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь.
Наше завдання – не розгубити мистецтво вишивання, не забути власної національної культури та передати це живе іскристе диво наступним поколінням.
