Чорнобильська катастрофа 1986 року вважається наймасштабнішою та найвідомішою серед подібних техногенних аварій у світі. Вона навчила ставитися з пересторогою до «мирного атому» — виявилося, що він може бути дуже небезпечним. Від людей, на долю яких випало ліквідовувати наслідки від вибухів ядерного реактора, залежала безпека не лише України, а й усієї планети. Щороку 14 грудня українці віддають шану ліквідаторам наслідків Чорнобильської аварії. Попри те, що День ліквідатора офіційно встановлений лише в 2006 році, відзначають його з 1986-го - тоді вперше ліквідатори зібралися, щоб разом згадати про трагічні весняні події.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ ЛІКВІДАТОРА?
Чорнобильську АЕС почали зводити в 1970 році, а для співробітників станції та їхніх сімей поруч одночасно будували місто Прип’ять.
Перший енергоблок ЧАЕС було підключено до енергосистеми Радянського Союзу 27 вересня 1977 року. Згодом запрацювали ще три енергоблоки. Щодоби станція виробляла 29 мільярдів кіловат-годин електроенергії.
ЕКСПЕРИМЕНТ
В перші години ночі 26 квітня на ЧАЕС проводили плановий експеримент. На четвертому реакторі мали вимкнути систему аварійного охолодження та виміряти показники турбогенератора.
Але в результаті непрофесійних дій персоналу та особливостей конструкції самого реактора все пішло не так. Рівень потужності реактора під час експерименту мав становити близько 30%, але її знизили лише наполовину через заборону диспетчера Київенерго.
Реактор кілька годин працював з вимкненою системою автоохолодження. Потім оператору не вдалося втримати показники реактора на потрібному рівні. За інструкцією в такій ситуації реактор слід було зупиняти, але працівники станції прийняли рішення продовжувати експеримент. Почався саморозгін реактора, теплова потужність стрімко зростала.
О 1 годині 23 хвилині пролунали два потужні вибухи з інтервалом у 3 секунди, в результаті яких реактор четвертого енергоблоку був повністю зруйнований. Вибух пошкодив також стіни й перекриття машинного залу, всередині станції та на даху виникла пожежа.
БЕЗ ДОЗИМЕТРІВ ТА СПЕЦЗАХИСТУ
Вже через п’ять хвилин до місця аварії прибули бійці воєнізованої пожежної частини, що охороняла станцію. До складу чергового караулу входило 14 пожежників на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком. Це був 24-річний молодий чоловік, життя якого тільки починалося. Правик мав дружину та маленьку дочку.
Пожежники стали боротися з полум’ям на даху машинного залу, а невдовзі на допомогу прибули ще десять вогнеборців з технікою - пожежна частина з Прип’яті. Командував частиною Віктор Кібенок - 23-річний лейтенант внутрішніх військ.
Керівництво операцією взяв на себе начальник пожежної частини, яка охороняла ЧАЕС - майор Леонід Телятников. На той час він перебував у відпустці, але дізнавшись про лихо, поспішив на допомогу своїм підлеглим.
Попри те, що вогнеборці не мали дозиметрів, вони розуміли, що працюють під потужним радіоактивним опроміненням. При цьому ніяких спеціальних засобів захисту від радіації не було. Але офіцери й пожежники не мали іншого вибору - це був їхній обов’язок, до того ж не можна було дати полум’ю захопити сусідній енергоблок. Пожежу на площі близько 300 квадратних метрів загасили через п’ять годин.
Люди, які першими стали на поєдинок з вогнем, отримали дози опромінення, які були несумісні з життям. Симптоми променевої хвороби стали проявлятися одразу. Того ж дня, 26 квітня, їх відправили на лікування до Москви.
Серед перших ліквідаторів аварії кількість померлих - 31 людина. Майже всі померли протягом кількох тижнів, в тому числі лейтенанти Правик та Кібенок. Ще 134 людини з числа працівників ЧАЕС та рятувальників отримали променеву хворобу.
ПРИХОВАНА ПРАВДА
Уряд СРСР повідомив громадянам країни про аварію увечері 28 квітня. Інформація була дуже дозованою, довгий час небезпека радіації замовчувалася.
Протягом довгих місяців після катастрофи сотні тисяч пожежників, інженерів, військових, медиків та інших спеціалістів працювали за наказом уряду в районі Чорнобильської АЕС. Вони зачищали територію від радіоактивних уламків навкруги атомної станції, проводили дезактивацію об’єктів.
Найголовніше, що саме завдяки цим людям відбулося зведення захисного саркофагу над четвертим енергоблоком, а через кілька місяців після катастрофи на станції навіть було відновлено виробництво електроенергії.
ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС В ІСТОРІЇ
1983 (21 грудня) Четвертий енергоблок на Чорнобильській АЕС розпочав свою роботу.
1986 (26 квітня) О першій годині ночі на станції розпочали плановий експеримент з реактором, що призвів до аварії.
1986 (30 листопада) Закінчили зводити саркофаг, який закрив аварійний четвертий енергоблок. Споруду назвали "Об’єктом "Укриття".
1991 (29 березня) В Україні з’явилася Всеукраїнська громадська неурядова організація "Союз Чорнобиль України".
1995 (грудень) Україна підписала меморандум про підготовку Чорнобильської АЕС до повного закриття.
2012 (квітень) Розпочато будівництво нового, надійнішого укриття над четвертим енергоблоком. Здано в експлуатацію його в липні 2019 року.
