Враховуючи вагомий внесок працівників пожежної охорони України у справу боротьби з вогняною стихією, захисту життя і здоров’я людей, майна від пожеж, на підтримку ініціативи громадських об’єднань та Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Указом Президента України від 11-го жовтня 2013-го № 555/2013 встановлено професійне свято - «День пожежної охорони», яке тепер відзначається щорічно 17-го квітня.
По першому сигналу про небезпеку вони негайно відправляються туди, де виникає екстремальна ситуація, де потрібно зупинити вогневу стихію, врятувати життя людей.
Пожежникам властиві такі якості, як самовідданість, постійна готовність прийти на допомогу, здатність до самопожертви.
Робітники пожежної охорони в найбільш складних ситуаціях завжди виявляють високі моральні якості, професіоналізм, мужність і особисту дисципліну
Праця пожежника вкрай відповідальна, тяжка, героїчна, стресова та дуже важлива. Пожежна охорона виконує свою роботу як вдень, так і вночі. Пожежники повинні мати гарну фізичну та теоретичну підготовку, адже від їхнього професіоналізму нерідко залежить життя людей.
Щоб захистити себе та рятувальників, ти можеш дотримуватися простих, але важливих правил безпеки. Тримай кілька фактів про пожежі, які можуть врятувати твоє життя:
Майже у 99% пожеж винна людина — необережне поводження з вогнем, порушення правил експлуатації приладів, підпали, пустощі з вогнем тощо. Лише 1% припадає на природні явища.
Вогонь під час пожеж може змінювати свій колір, що вказує на горіння різних хімічних речовин. Наприклад, синьо-зелений свідчить про горіння бору, зелений колір полум’я — горить фосфор, фіолетовий — палає калій. Це допоможе швидко відрізнити й повідомити пожежників про характер займання.
Одна житлова кімната вигорає за 5-6 хвилин. Тому перед тим як виходиш з дому, не забувай вимикати електроприлади та перекривати газ.
Загасити пожежу можна такими речовинами та предметами: вода, пісок, покривало з брезенту та азбесту, вогнегасник, піна для гасіння, стиснуте повітря (для гасіння рідин).
Чим більш просторе планування у будинку чи іншій споруді, тим швидше вона згорає. Будівля з багатьма кімнатами горить повільніше, ніж просторий опенспейс. Завжди май вогнегасник удома, в машині та на роботі.
Наші рятувальники — на вагу золота. Берегти їхні життя, так само як вони бережуть наші — необхідність. Тож у Києві запрацював робот, який вміє гасити пожежі у важкодоступних місцях.
з історії
У стародавні дохристиянські часи на території сучасної України люди дуже поважали вогонь. Вважалося, що людям його подарували боги, він давав тепло для жител, давав можливість готувати їжу. Домашнє вогнище вважалося священним. У його вогні бачили силу, що не тільки давала людям тепло та їжу, але й відганяла від домівок усю нечисть та хвороби. Зі стародавніх часів в народі існувало повір’я, що пожежі, які виникали через блискавки не можна гасити, оскільки це Божа кара, і якщо їх і гасили то тільки молоком, у крайньому випадку квасом, а також кидали свячене на Великдень яйце. Єдиними засобами попередження пожеж у часи раннього християнства були цілеспрямовані проповіді священників та роз’яснювальна робота небайдужих пожежних активістів. Відома безліч легенд та переказів, що описують процеси обходження палаючих будинків зі святими іконами, які начебто допомагали у гасінні вогню. У Церковному статуті князя Ярослава Мудрого та Руській Правді вперше згадується про необхідність організованої боротьби з вогнем та відповідальність за підпали. У давнину житла намагалися будували неподалік річок та озер, копали колодязі, мали примітивний пожежний реманент – відра, діжки, драбини, гаки, сокири тощо. Продовжувалася організована боротьба з пожежами і за часів входження українських земель до складу Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої, що було зафіксовано у Литовсько-польських статутах. Протягом ХІ – ХVІ століть на українських землях сформувалося протипожежне законодавство, спрямоване на зниження можливості виникнення пожеж від умисних злочинних дій. Воно було направлене на охорону життя людей, майна, захист від пожеж угідь, забезпечення порядку і захист власності при ліквідації пожеж. У ХV-XVI століттях правова база пожежної охорони доповнювалася королівськими наказами щодо обережного поводження з вогнем. Велику захисну роль від пожеж в середньовічній Україні відігравали замки. Оточені ровами з водою, вони не рідко ставали під час пожеж єдиним притулком для населення міста. Зокрема, значні укріплення мали Замостя, Львів, Київ, Кам’янець-Подільський та ін. Коли в 1653 році польські загони воєводи Чернецького оточили козаків в місті Монастирищі, саме місто було спалене, проте значна кількість козаків та місцевого населення врятувалася саме завдяки замку. В XVI - ХVІІ столітті спостерігаються певні позитивні зрушення в пожежній справі на Україні. У королівських та магнатських замках вводиться натуральна пожежна повинність. Створюється і система пожежно- сторожової охорони. Її розвитку особливо сприяло поширення Магдебурзького права на українські міста. Органами самоуправління стали магістрати під керівництвом обраних війта і бурмистра. Саме магістрат відав адміністративною, господарською, фінансовою, судовою, поліцейською та пожежною справами. Аналізуючи стан пожежної охорони періоду ХIХ століття, потрібно пам’ятати, що історія становлення та розвитку професійної пожежної охорони України безпосередньо пов’язана з пожежною охороною Росії та Австро-Угорщини. Вивчаючи цей період, потрібно звернути увагу на законодавчу базу цих імперій в галузі пожежної безпеки. Ситуацію, яка склалася з пожежами в ХIХ столітті в Наддніпрянській Україні, характеризують статистичні дані Російської імперії за 1860-1909 роки. Так, відомо, що за цей період в європейській частині імперії виникло понад 2 млн. пожеж. Ними було знищено понад 6,5 млн. дворів, що принесло збитків на декілька млрд. золотих карбованців.
