Вчора мій вечір заполонили роздуми та плани. Перше заняття з проєкту онлайн...
Очікувань дуже багато, переживань також. Все ж працювати активно та із захватом офлайн може більша частина дітей, а перехід в онлайн малює зовсім іншу картину. Дуже хотілось,щоб мої юні дослідники показали вищий клас і на онлайні...
І от коли прийшов час нашого заняття, були деякі побоювання з моєї сторони:
- чи встигли вони зробити все те,що запланували,будучи в школі;
- чи вдалось або хтось посоромився попросити про домогу...та багато інших думок.
Скажу одне, коли наша робота завершувалась, мені було сумно, тому що скучила за ними. Їхня робота протягом конференції була неймовірна:
- пропрацювали основні моменти щодо наступних етапів;
- дедлайни також не відміняв ніхто;
- перехід до дизайнерського характеру робіт;
- завершення онлайн опитування;
- підбиття підсумків;
- вибір теми індивідуальної роботи.
Ще багато чого цікавого попереду, креативного та інтенсивного. Я так пишаюсь своєю групою дослідників проєкту "Літературний вибір КМДШ"
А якими вчинками чи роботами своїх учнів пишаєтесь Ви? Поділіться власними радісними та надихаючими історіями у коментарях)
