Дай, Боже, пережити весь цей жах.
І розчинитися у травах та полях.
Перлини сонця заплітати в коси.
Змочити в теплих росах ноги босі.
І досхочу наслухатися тиші…
Дай відчувати дні, хвилини, тижні.
Щоранку прокидатись ніби вперше,
І щоб скінчилося в душі двадцять четверте.
Мені нетреба неземних скарбів,
Я просто вранці хочу чути солов’їв.
І непотрібні діаманти й самоцвіти…
Дай, Боже, спокій та можливість жити!!!
Yulia Vell
