Як інколи багато хочеться сказати, та слова десь застрягли в горлі від хвилювання, і тільки наші очі, міміка і нахил тіла вже все «прокричали». І ось ми вже в обіймах подруги. Все зрозуміло без слів. Як це?
Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів – погляду, жестів, міміки, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.
Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Трохи статистики: за допомоги слів передається всього 7% інформації, тоді як звуковими засобами - 38%, а за допомогою міміки, жестів і поз - 55 %.
Без сумніву, словесні та невербальні засоби спілкування потрібно пояснювати не ізольовано, а в єдності. Це способи, які підсилюють взаємодію між співбесідниками. Словесними передається чиста інформація, а невербальними - ставлення до партнера.
На думку американських вчених, для формування першого враження від співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин.
Серед кінетичних невербальних способів важлива роль відводиться міміці. Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство. З мімікою тісно пов'язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Нам, як вихователям, важливо володіти цим засобом невербального спілкування, бо ми можемо навчити цьому наших діток.
Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка посередині чола, а основою - лінія між очима, є діловим. Він не опускається нижче очей. Якщо погляд фіксується нижче лінії очей - то це соціальний погляд. Погляд має завжди відповідати типові спілкувальної ситуації.
Пропоную декілька вправ на встановлення контакту очима, які можна програти в педколективі, а потім у групі з дітками.
Вправа 1 «Автобус»
Вибираються двоє бажаючих, які сідають в центрі кола. Ведучий пояснює ситуацію: ви їдете в автобусі. Він зупиняється на червоне світло, і раптом в автобусі, що стоїть в сусідньому ряду, ви помічаєте приятеля, якого давно не бачили. Вікна автобусів закриті, але ви хочете домовитися про зустріч з ним в якомусь певному місці і в певний час. У вашому розпорядженні - одна хвилина, поки автобуси стоять біля світлофора. Після невербального програвання ситуації учасники діляться інформацією про те, як вони зрозуміли один одного. У вправі по черзі беруть участь всі бажаючі.
Питання для обговорення: Чи легко було зрозуміти партнера? Чи легко було висловити свої думки без слів? Якими засобами ви користувалися? Що допомагало, що заважало зрозуміти партнера?
Вправа 2 «Знайди пару»
Всі сидять в колі. За сигналом потрібно помінятися з кимось місцями. Для цього попередньо, без слів, потрібно встановити контакт очима.
Вправа 3 «Знайди пару - 2»
Дітям дається наступна інструкція. "« Я роздам вам картки, на яких написано назва тварини. Кожна назва зустрічається на картках два рази. Приміром, якщо вам дістанеться картка, на якій буде написано «слон», знайте, що в когось ще теж є картка з написом «слон».
Прочитайте, що написано на вашій картці, так, щоб напис бачили тільки ви. Тепер картку можна забрати. Завдання кожного - знайти свою пару. При цьому можна користуватися будь-якими виразними засобами, тільки не можна нічого говорити і видавати характерні звуки «вашої тварини». Іншими словами, все, що ми робитимемо, ми робитимемо мовчки. Коли ви знайдете свою пару, залишіться поруч, але продовжуйте мовчати, не перемовлятися. Тільки коли всі пари будуть утворені, ми перевіримо, що у нас вийшло ».
Вправа 4 «Встановлення контакту»
Учасники групи в парах, по черзі, розігрують різні сценки на встановлення контакту. Основному гравцю дається інструкція:« Ти повинен встановити контакт із співрозмовником, для того щоб ... »Наприклад, один учасник - адміністратор готелю, а другий хоче оселитися в ній, один учасник - продавець, а друга хоче поміняти куплені вчора рукавички, один - що поспішає перехожий, другий повинен дізнатися , як доїхати до вулиці А. т. п.
Можна розіграти сценку з одним основним учасником і декількома додатковими. Один з варіантів такої сценки описаний в наступній вправі.
Отже, щоб успішно здійснювати професійну діяльність, треба знати і вміти розпізнавати (читати) невербальні засоби спілкування. А нам, як педагогам, ще й навчити своїх вихованців.
