З великою повагою та шаною ставлюсь до освітян похилого віку, що впродовж усього свого життя сіють цінне й вічне. З своїх шкільних років пам'ятаю, як нам було цікаво на уроках такого Педагога. Переконаний, що вік учителя не завжди показник його ефективної роботи. Проте держава повинна чітко регулювати процес на омолодження шкільних кадрів. Тим більше, що є вагомий запит суспільства.
Робота за строковим трудовим договором - це нормальна світова практика. До прикладу в Естонії та Фінляндії усі вчителі та директори працюють за контрактами. Пієтету перед віком учителя немає, адже важлива його креативність, інноваційні підходи, відтак немає значної диференціації заробітних плат між молодшим та старшим педагогом. З переваг контракту - здорова конкуренція в колективі, а з недоліків - можливий фактор впливу в руках шкільної адміністрації.
Цікаво, що в освітній галузі Львівщини не проти працювати 60% студентів-випускників (незважаючи на матеріальну складову), проте їхні наміри на практиці часто не збігаються із можливостями ринку праці в освітній сфері через засилля учителів-пенсіонерів. У Львівській області працює лише 7% учителів-географії віком до 30 років. Зокрема, Жовківський район серед "лідерів" за потребою припливу молодих фахівців. У самій же школі молодий вчитель отримує години, зазвичай, за залишковим принципом.
Дивує позиція профспілки. З одного боку "боротьба" за учителя-пенсіонера (якому контракт гарантує увесь соціальний пакет), а з іншого - "проковтнула" скасування одноразової виплати для молодих педагогів.
Отже, з будь-якої посади необхідно йти достойно та вчасно. На рівні закону має бути прописана пріоритетність зайняття посади молодим педагогом.