Вигук "дякую" в українській мові має дієслівне походження. Порівняйте: лікувати - лікую, таврувати - таврую, сортувати - сортую, дякувати - дякую і т.д. Нікому не спаде на думку поєднувати прикметник "великий" чи "малий" (чи, зрештою, будь-який інший прикметник) із цими та всіма іншими дієсловами. Не можна сказати "велике лікую", "велике працюю", то звідки ж узялося "велике дякую"? Все просто: з московитської мови. "Большое спасибо" - нічого не нагадує? Щоправда, в українській мові є синонімічне "спасибі" (утворилося від "спаси, Біг"). І, судячи з його етимології, "велике" тут теж не надто доречне...
Тож запам'ятайте, що форма ввічливості "дякую" не може поєднуватися із прикметником. Дякувати можна "дуже". Також дякувати можна щиро, красно, вельми... Це все прислівники, які є залежними від дієслів і поєднуються з ними. І це не якась там банальщина - "велике". Усі ці прислівники виражають красу й багатство української мови.
І взагалі, слово "великий" треба вживати обережно, не ліпити його, як та баба у церкві свічки. Скажімо, великим може бути ніс, а письменник - видатним
Не калькуймо знову наших горе-сусідів із їхньою манією "вєлічія".
