Сьогодні з сумом дізналася, що 14 листопада 2024 року після тяжкої хвороби відійшла у зАсвіти прекрасна поетеса, громадська діячка Вікторія Бірюкова (Вікторія Бричкова-Абу Кадум)... Молода, красива, талановита, світла, справжня Українка. Її поезія - неймовірна, щира і трепетна...
З поезією Вікторії Бірюкової (тоді - Бричкової-Абу Кадум) я вперше познайомилася у 2014 році. Тоді Вікторія жила у далекій Йорданії, але з кожного слова її поезії до читачів промовляла її українська душа, кожне слово було сповнене любові до України. З того часу її вірші - і ліричні, і патріотичні - одні із моїх улюблених...
Одна із останніх поезій Вікторії Бірюкової
Була таки... А я була таки...
Когось любила, а когось минала...
Не дні і ночі – місяці-роки́...
Не ідеальна, геть недосконала...
Кричала світу про свої жалі,
Хоч світу не було до мене діла...
Ходила тихо по своїй землі
І по чужій, як доленька водила...
Так, я була... Я бачила цей світ,
В собі ростила крила, а не жала...
І пір'ячко лягало у мій слід,
Коли я прилітала-від'їжджала...
І прикладала думку до чола,
Чуття – до серця, доторки – до тіла...
А я була, а я таки була,
Хоча не все сказавши, що хотіла...
Не прагнула подобатись усім,
Не золотий динар же, а із плоті...
Так, я була у всій своїй красі,
Лиш у красі, а не у сріблі-злоті...
Таїла у душі печаль і страх,
Підводилась і падала додолу...
Була така... Дрижала на вітрах,
Ховалася від злив своєї долі...
Ступала я у світло і в пітьму,
Кайданилась і обривала пута...
Була... І буду... Всупереч всьому...
Бо ТУТ подовше хочеться побути...
(с)Вікторія Бричкова-Бірюкова
Посилання на профіль поетеси у фейсбук:
https://www.facebook.com/viktoria.biryukova.brychkova
Примітка: Сторінку Вікторії Бірюкової , яка так зарання пішла в засвіти, зараз веде її сестра Олександра...
