13 вересня 2021 року виповнюється 90 років від дня народження Борис Харчука, уродженця с. Лози (поблизу Вишнівця, тепер Кременецького р-ну). Письменник, який деякий час (1950-1952 рр.) навчався в Кременецькому учительському інститутів, залишив у спадщину велику кількість прозових творів:
романи:
o «Волинь» (у чотирьох томах, 1959—1965; друга редакція 1988),
o «Місяць над майданом» (1970; друга назва «Майдан»),
o «Хліб насущний» (1976),
o «Кревняки» (1984);
повісті, оповідання:
o «Йосип з гроша здачі» (1957),
o «Планетник» (1958),
o «З роздоріжжя» (1958),
o «Станція „Настуся“» (1965),
o «Закам'янілий вогонь» (1966),
o «Зазимки і весни» (1967),
o «Неслава» (1968),
o «Горохове чудо» (1969),
o «Помста» (1970),
o «Материнська любов» (1972),
o «Школа» (1979),
o «Невловиме літо» (1981),
o «Облава» (1981),
«Подорож до зубра» (1986).
Твори, котрі не могли з'явитися за життя автора і були опубліковані після «перебудови»: роман «Межі і безмежжя» (написаний 1966), повісті «Українські ночі» (1988) та «Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач ненародженої душі» (1980-ті роки), оповідання й новели.
Із запланованого 4-томного видання творів Б. Харчука з'явилося лише два у 1991 році.
Твори Бориса Харчука перекладені російською, польською і угорською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською, німецькою, іспанською мовами (Матеріали взяті з Вікіпедії).
