Бог один, а церкви – різні.
Скільки раз ми з колегами розмовляли про церкви різних патріархатів. І , майже, завжди зупинялися на тому, що яка б не була церква, а Бог все одно один. Та як виявилося і церкви бувають дуже різними.
Ця подія відбулася в нашому місті, в реальний час і з реальними людьми.
Війна в нашому місті розпочалася, як і скрізь не очікувано. Це були перші дні цієї страшної , вбивчої війни.
Мою знайому, разом з п’ятирічною донечкою, гучна сирена, що сповіщала тривогу, застала за кількасот метрів від будинку в якому вони жили. Щодуху вони бігло додому. Дівчинка дуже злякалася і голосно плакала. Найближчим сховом біля них була церква московського патріархату, що по алеї Путейка. Жінка щосили постукала в двері. До неї вийшов , знайомий багатьом вірянам цього мікрорайону, батюшка. Вона, тримаючи за руку заплакану донечку, попросила в батюшки захисту та тимчасово пересидіти тривогу. Батюшка , спокійно глянувши на жінку з дитиною, відповів : «Нам не було звище наказу пускати людей в церкву» і закрив перед зляканими людьми двері.. Жінка в оціпенінні стояла перед закритими дверима церкви. Почувши голосний плач донечки, вона , немов прокинувшись від сну, під звуки сирени щосили побігла з дитиною додому, так як при перших тривогах люди ще не зовсім знали, де знаходяться бомбосховища та укриття.
Наступного дня, відійшовши від потрясіння, знайома перетелефонувала мені та розповіла про цю подію, сама не вірячи тому, що сталося.
От вам і один для всіх Бог, тільки церкви різні. А ще цікаво : «звище розпорядження» – це від кого? А ми тоді дивуємося, що батюшки московського патріархату ховають в церквах рашистів…..