Прийшла пора, Курка в гніздечку
Знесла гарнесеньке Яєчко.
Воно ж, як інші, не мовчало,
А зразу Курці запищало:
- Не встигла ти знести яйце,
Всім кудкудакаєш про це.
Скромніше вести себе треба,
Бо мені соромно за тебе.
І лапи в тебе не помиті,
Брудом і пилом завжди вкриті,
В гною ти полюбляєш ритись,
Аж бридко на оте дивитись.
Хвіст коротенький, гребінь—косо,
І любиш їсти тільки просо.
Ще не навчилась ти літати,
Раніш за всіх сідаєш спати.
Уся рябенька, не яскрава,
Зовсім не схожа ти на Паву,
Підряд з землі усе клюєш,
Нічого там не проминеш.
Скрізь порпаєшся у смітті,
Манери в тебе всі не ті.
В дворі сміються усі кури
З такої мами-нечепури,
Сміються й друзі—горобці,
Нахабні злодії оці.
Тобі нарешті треба вчитись,
З тими, що вигідно водитись.
Курка йому сказала фразу,
Яйце оте й замовкло зразу:
- Щоб ти могло мене повчати,
То дорости хоч до курчати.
М.Гомон