... Бабине літо...
Я в тебе в полоні...
П'ю не нап'юся з твоєї долоні...
Руки здіймаю... Здаюся без бою...
Неопираючись йду за тобою.
... Бабине літо...
Тонка павутина...
Кров'ю зкропилась колюча шипшина...
В жовтогаряче вдяглися діброви...
Довгі прогулянки... Тихі розмови.
Стали німими плавучі лимани...
В небі на південь пішли каравани...
Чорна рілля, проти сонця лисніє...
Пізно світає, і рано темніє.
Сонце останнє проміння смакує...
День допиває тепло... Бенкетує...
Бабине літо притримує стрілку...
Сірий листопад стоїть на причілку.
Сірий листопад у мокрій свитині...
Сиві тумани несе нам в торбині...
Грязні калюжі тримає у жмені...
Мряки дрібненької повні кишені.
Сірий листопад... Син темної ночі...
Пальці закляклі... Заплакані очі...
Листя зопріле осипане долі...
А замість неба сумні парасолі.
Галина Момот