Усі ми знайомі з класичною педагогічною системою освіти, що орієнтована на традиційні "аудиторні" форми навчання. При цьому, особливою відмінністю сучасної системи навчання є наявність в системі домінуючого елемента - інформаційного середовища, що забезпечує активне використання інформаційних технологій у процесі навчання.
Сьогодні, інформаційне середовище є невід'ємною частиною загального (природного) середовища життя людини. I, як наслідок, набуває всих атрибутів, що притаманні природному середовищу, і тому йому притаманні такі риси як: забрудненність (інформаційного середовища), інформаційний шум, екологія (інформаційного середовища).
Саме тому, практика реалізації системи освіти в нових реаліях повинна базуватися на основі моделі діяльності індивіда у звичайному природному середовищі:
- індивід, що виконує дію (хто?);
- предмет, на який спрямована або з яким пов'язана дія (як?);
- середовище (або середовища) де відбувається дія (де?).
Але постає питання: наскільки інформаційне середовище має взаємодіяти з природним? Чи є ефективною змішана модель навчання (інтерактивна цифрова + класична система освіти), чи така система лише розфокусовує увагу та зосередженність учня.
Після періоду дистанційного навчання (активного використання навчальних медіа) багато батьків зазначило, що діти із задоволенням дивились відео, але відмовлялись потім читати матеріал у підручнику. Що до ефективності засвоєння, то її скоріше пов'язують з якістю (зрозумілістю) викладу теми, а не з носієм інформації.
Обираючи один з методів навчання, вирішальним фактором має бути їх порівняльна ефективність, яку можливо знайти у співвідношенні ймовірного досягнення мети навчання та використаного на це часу (а не тривалість контакту викладача та учня). Тобто, вирішальним є опанування теми за більш короткий проміжок часу.
Якщо розглянути класичний взаємозв'язок діяльності викладача та учня, то він відбувається за допомогою таких носіїв інформації, як: слово, слайд, запис (в тому числі і на дошці), відео, підручник, компьютер, тощо. Поява інформаційних та дистанційних (інтерактивних) технологій навчання, суттєво вдосконалили можливість управління навчальним процесом та (лише) створили фундамент для адаптації системи освіти.
Зазначу, що якість інтерактивних навчальних програм зараз можна охарактеризувати лише як тестову систему. На цьому етапі чим ефективніший (конкретизований) блок тестування, тим ефективнішою буде завершена версія.
На сьогодні, найбільш ефективною вважається модель "самостійного" вивчення курсу, при якій учень може переходити до вивчення кожного слідуючого розділу, тільки після успішного засвоєння попередніх. Тобто, тільки після успішної здачі відповідних контрольних робіт. Саме така система є індивідуально виваженою, а контрольні точки дозволяють визначити, коли потрібна допомога вчителя.
Цікаво, а якою є ваша думка стосовно ефективних носіїв?
