А у мене сумує душа,
Коли в зоряне небо дивлюся,
Що з великого того «Ковша»
Я ніколи води не нап’юся.
Не побачу галактик чужих
І своєї сягнути не зможу.
Таємниці залишаться жить,
На реальність і вигадки схожі.
Не погладжу сузір’я Тельця,
Хоч під ним народилася в квітні.
Сивий Космос, без краю й кінця,
Розгадай білі плями всесвітні!
Та мовчанням мені відповість.
Хоч і вічний, та, певно, втомився.
Він – хазяїн, а я – лише гість,
Що на мить на Землі зупинився.
Наталя Соловйова
https://www.freepik.com/free-photo/beautiful-constellations-blue-sky_35239943.htm
