А осінь міняє жінку...
Вплітає новІ' кольòри.
По ниточці, по відтінку
малює свої узори.
Гаптує рудим сорочку,
мережить квіткú на долі.
На хустку чіпляє торочки
і пхає лаванду від молі...
А осінь жінку міняє.
До кращого. До спокòю.
Як меду із глека вливає
і місить розчину рукою.
І лущить страхú, як горіхи,
шкарлупи складає в цеберко.
І груші дарує для втіхи,
і дражнить в калюжах люстерком.
Так, жінку міняє осінь.
Чіпляє пацьорки від вроків,
фарбує у мідний волосся
і в скриньку збирає рòки.
І світить в сердéньку лампаду
із ладану, мирру та м'яти.
І яблука стиглі, із саду
ховає під серце, до хати...
07.09.2022
Людмила Галінська
