Стара світлина
Стара світлина - і війнули думи,
На ній - всі рідні, всі іще живі.
Найтонші в серці зазвучали струни,
Скотились сльози теплі, із душі.
Беру в обійми - серденько тріпоче,
Так щемно, щемно, бо пройшли роки.
З соломи стріха спогадом вуркоче,
У пам'яті збігають швидкі, швидкі струмки.
Скрутились вуглики, пожовкли, потьм'яніли,
А скільки, скільки в поглядах добра,
Від дотику на щічках рум'янці збагряніли,
І подих сколихнула, здалось, моя рука.
Дістали з скрині все вбрання святкове-
Прибув фотограф з міста у село.
Рідня зібралась і не випадково,
Лишилась пам'ять - чисте джерело.
Старі світлини- дідусі й бабусі...
Татусь і мама - ще такі малі.
Прарідні, в сонці, я до вас горнуся,
Ви паростки дали на рідній нам землі.
... Стара світлина, і війнули думи...
Світлана Мороз
Зображення; ШІ-https://gemini.google.com/app/44fbd9f58bb192ec?utm_source=app_launcher