29 листопада 1985 року VII конгрес Генеральної Асамблеї ООН по попередженню злочинності та поводженню з правопорушниками прийняла Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочину та зловживання владою, вперше розробивши універсальні принципи підтримки і захисту жертв злочинів та зловживання владою. Декларація передбачає впровадження міжнародних стандартів доступу потерпілих до системи правосуддя та державної підтримки, кримінально-правову реституцію, компенсацію потерпілим з державних фондів, надання необхідної матеріальної, медичної, психологічної та соціальної допомоги потерпілим з урядових, добровільних, громадських та місцевих каналів тощо, вона стала поштовхом для прийняття Хартії жертв злочинів.
Уряд Англії 22 лютого 1990 року опублікував „Хартію жертв злочинів”. З того часу в усьому цивілізованому і демократичному світі відзначають день підтримки жертв злочинів.
Проблема соціальної реабілітації жертв злочинів почала хвилювати суспільство в кінці минулого віку. У вересні 1985 року сьомий конгрес ООН по упередженню злочинності і поводженню з правопорушниками затвердив Декларацію головних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою. 29 листопада 1985 року Генеральна Асамблея ООН прийняла цю декларацію, вперше розробивши універсальні принципи підтримки і захисту жертв злочинів і зловживання владою.
Термін «жертва» у відповідних випадках включає близьких чи родичів утриманця безпосередньої жертви, а також осіб, яким був заподіяний збиток при спробі допомогти жертвам, що знаходяться в тяжкому стані, а також запобігти віктимізації.
За даними Організації Об’єднаних Націй, мільйони дітей у всьому світі живуть в умовах насильства. В результаті діти отримують травми, фізичного та психологічного характеру. Саме це обумовило запровадження при ООН у 2009 році інституту Уповноваженого з питань насильства щодо дітей ( SRSG).
В Україні щороку потерпілими від злочинів визнається понад 400 тис. осіб. Однак механізми захисту потерпілих поки що недосконалі, тому жертва дуже часто залишається сам на сам зі своєю проблемою.
Всебічна охорона та захист неповнолітніх є одним із пріоритетних завдань кримінально-правової політики держави, оскільки діти є найбільш незахищеними та вразливими.
У Кримінальному процесуальному кодексі України є багато прогалин, які потребують виправлення на законодавчому рівні, зокрема, це відсутність достатніх гарантій захисту прав та інтересів потерпілих та неповнолітніх потерпілих, зокрема на стадії досудового розслідування та судового розгляду. Кримінальне процесуальне законодавство має захищати права та інтереси усіх учасників кримінального провадження, в тому числі і неповнолітніх потерпілих. При цьому наділяючи на законодавчому рівні спеціальним статусом неповнолітніх підозрюваних та обвинувачених (глава 38 КПК України) доречним вважається закріплення особливого статусу за неповнолітніми потерпілими протягом розслідування та судового розгляду кримінального провадження неповнолітній потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (ст. 127 КПК України), а ч. 1 статті 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Механізму такої компенсації, немає, є нагальна необхідність законодавчого врегулювання правового механізму відшкодування майнової, моральної та фізичної шкоди потерпілому від злочину, в тому числі, нерозкритого органами розслідування.
Коли дитина стає учасником кримінального процесу, необхідно в кожному конкретному випадку враховувати вік такої особи, рівень зрілості, а також інтелектуальні та емоційні здібності. Відкритий судовий розгляд за участю неповнолітніх осіб може спричиняє позбавленню потерпілих права на ефективну участь у змагальному кримінальному провадженні, тому видається доцільним з метою недопущення негативного впливу судового розгляду на неповнолітніх учасників кримінального процесу, а також забезпечення їх активної участі у кримінальному провадженні, було б корисним розширити перелік випадків, коли суд може прийняти рішення про розгляд справи в закритому засіданні щодо неповнолітнього потерпілого. КПК України не містить спеціальних норм, які б визначали особливості процесуального статусу неповнолітнього потерпілого. Вони мають такі самі права, як і повнолітні учасники кримінального провадження, відповідно до ст. ст.55, 56, 65,66 КПК України. Вважаю за необхідне доповнити вказані статті, з урахуванням особливостей участі саме неповнолітніх потерпілих, це дало б змогу напрацювати дієвий механізм та більш ефективно сприяти захисту їх порушених прав.
Захист прав дітей – жертв злочинів не обмежується лише Кримінальним, Кримінально процесуальним, Кримінально-виконавчим кодексами. Кодексом про адміністративні правопорушення, в яких визначаються особливі підходи, процедури, які застосовуються щодо дітей порівняно з дорослими, а й здійснюється також на основі законів України «Про охорону дитинства», «Про органи та служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші.
Україна прийняла зобов'язання у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів Ради Європи, вступивши до Ради Європи у 1995 р. Це зобов’язання стосується також норм і стандартів стосовно захисту дітей-жертв насильства або свідків злочинів.
Керівні принципи Ради Європи надають конкретний європейський вимір стандартам захисту прав дітей, розроблених на міжнародному рівні, Конвенції ООН про права дитини (1989 р.)
Основними положенями Керівних принципів — право на участь, забезпечення найкращих інтересів дитини, повага до гідності дитини, відмова від дискримінації, захист та верховенство права. Керівні принципи мають бути практичним керівництвом з впровадження та просування погоджених на міжнародному рівні і обов’язкових стандартів. У цьому документі Ради Європи достатньо чітко вказано, яким чином має здійснюватись правосуддя, щоб повторно не травмувати психіку дітей, яким чином має бути забезпечено безпеку дітей — жертв та/або свідків злочинів, вимоги до професіоналізму спеціалістів, які працюють із такими дітьми тощо. Керівні принципи поширюються на всіх осіб, які не досягли 18 років і які мають справу з системою правосуддя. Керівні принципи призначені допомогти забезпечити захист прав дитини під час прийняття рішень стосовно неї.
Керівні принципи розраховані на застосування у всіх випадках, коли діти за будь-яких обставин опиняються у контакті з відповідними компетентними органами і службами, що беруть участь у здійсненні кримінального, цивільного чи адміністративного правосуддя.
Керівні принципи містять певні положення щодо дітей, які потрапили в сферу судового чи слідчого процесу, та встановлюють стандарти поводження з дітьми — жертвами та свідками злочинів, хоча документ більше сфокусований на встановлення стандартів поводження із дітьми, які перебувають у конфлікті з законом.
Україна, як член і Організації Об’єднаних Націй, і Ради Європи, має не тільки прагнути до застосування вище перелічених стандартів, а й впроваджувати їх у життя.
Треба зазначити, що внаслідок насильства стосовно дітей, відбуваються не лише серйозні викривлення психічного розвитку дитини, а й порушується розвиток базових почуттів самостійної та здорової ідентичності, адекватного оцінювання реальності. В результаті насильства дитині завдаються тяжкі травми, які мають важкі наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров’я, однак наразі держава неспроможна надати повноцінну реабілітацію жертвам злочинів. Існує безліч програм відновлення та реабілітації. Але в житті нажаль можна побачити інше, весь тягар витрат на допомогу та реабілітацію покладається на плечі батьків або осіб які їх замінюють. Україна рухається в напрямку до побудови системи дружнього до дитини правосуддя, для ефективного захисту та відновлення порушених прав неповнолітніх потерпілих.
Люди, які стали жертвами злочинів, потребують допомоги та підтримки, особливої підтримки потребують діти, які стали жертвами злочинів. Саме для них був спеціально засновано цей день. Його відзначають щороку двадцять другого лютого.
