Уривок з книги Володимира Паніотто «Соціологія в анекдотах»
Релігія завжди допомагає людям у критичних ситуаціях. Людський досвід пов’язаний з непевностями та сумнівами. Людство постійно опиняється в кризових ситуаціях та знов і знов потрапляє в глухий кут: повені, епідемії, посухи, голодомори, війни, катастрофи, хвороби, соціальні заворушення, жорстокість, несправедливість, особисті поразки, марні пошуки сенсу життя, таїна смерті й потойбічного буття. Релігія переймається цими нагальними проблемами, дає «відповіді» на болючі питання і часто навіть вселяє надію. Крім того, вона допомагає людям у їхньому мінливому й зрадливому житті.
Більшість релігій пояснюють і відзначають головні віхи людського життя — народження, досягнення зрілості, одруження, смерть — за допомогою ритуалів переходу (церемоній, що знаменують перехід з одного стану в інший).
Релігія може також спонукати до соціальних змін. Наприклад, релігія чорних історично зробила вагомий внесок у мобілізацію протесту, що знайшло вияв у русі за громадянські права в 50–60-х роках минулого століття. Зокрема, правозахисна організація «Конференція християнських лідерів Півдня», очолювана Мартіном Лютером Кінгом та іншими чорними священиками, була на передньому краї руху протесту чорних у 1960-ті роки...
У націоналізмі також є чимало релігійних якостей... Національний прапор є священним символом, який належить шанувати. Його не можна зраджувати чи паплюжити...
Для декого наука стає джерелом сенсу життя й у такий спосіб перетворюється на різновид світської релігії. А в Америці для багатьох спортсменів та глядачів-уболівальників релігією є спорт (сс. 138‒140).
