10 серпня 1990 року космічний зонд “Магеллан” досяг Венери. Цей апарат NASA першим у світі здійснив детальне радіолокаційне картографування поверхні Венери.
Запуск зонда з шатла “Атлантіс” відбувся 4 травня 1989 року, а пропрацювала техніка до 1994-го. “Магеллан” обертався навколо Венери, картографуючи її за допомогою радіолокатора при кожному зближенні. Так, за два роки (з серпня 1990-го по вересень 1992-го) він “сфотографував” 98% поверхні планети. Ці фотографічні знімки дозволили вченим скласти тривимірну модель поверхні Венери. Більше вдалося дізнатися про геологію планети. Зокрема, стало відомо, що на Венері багато утворень вулканічного походження, у тому числі лавові рівнини, поля невеликих лавових куполів та річки лави з надзвичайно низькою в’язкістю (деякі з них у довжину сягають 6000 км). При цьому там відносно небагато ударних кратерів та немає ознак вітрової ерозії. Поверхня планети відносно молода за космічними мірками – 800 млн років.
У наступні два роки апарат досліджував ще й гравітаційне поле Венери, що дозволило скласти гравітаційну карту для 95% її поверхні. Останнім експериментом “Магеллана” став так званий “Вітряк”. Сонячні батареї зонда розгорнули так, щоб вони, як лопаті, стикалися з молекулами верхніх шарів атмосфери Венери. Так отримали деякі дані про атмосферу, які були потрібні для проєктування наступних космічних апаратів, що летіли до цієї планети. 9 вересня 1994 року вчені видали останній реліз про роботу “Магеллана”, а потім його орбіту знизили, зонд пішов на зближення з Венерою та 12 жовтня зник зі зв’язку.
