1 березня 2023 року виповнюється 80 років Корюківській трагедії.
Селище Корюківка на Чернігівщині було найбільшим населеним пунктом у Європі, який під час Другої світової війни повністю знищили нацисти під час каральної операції.
Нацистська каральна акція щодо жителів Корюківки відбулася 1–2 березня 1943 року: воєнні злочинці вбили 6700 людей та спалили 1290 будинків.
Вранці 1 березня 1943 року до Корюківки прибув підрозділ СС та каральний загін поліції, силами яких жителів села почали зганяти в центр. Того ж дня більше 500 чоловік були розстріляні у великих будівлях. Одночасно до 10 машин із карателями прочісували всі хати й околиці населеного пункту і вбивали жителів у як помешканнях, так і на вулицях. Коли деякі жителі, передбачаючи майбутнє вбивство, спробували втекти, німці почали входити у всі будинки та розстрілювати їх мешканців на місці. Також був виданий наказ вбити всіх жителів Корюківки, які втекли в сусідні населені пункти. Великі групи людей розстріляли на подвір'ї церкви, на колгоспному дворі, у свинарнику, місцевому театрі.
2 березня забиті трупами будинки почали підпалювати. До кінця дня майже все село було спалене — згоріло 1390 дворів. Ті, хто вцілів у ці дні, повернулись в село через кілька днів і були схоплені та спалені живцем 9 березня. Партизанські загони Федорова налічували близько 5,5 тисяч бійців і більшість з них на момент трагедії розміщувались поблизу Корюківки у навколишніх селах, але жодної допомоги мирним жителям не надали, хоча загони СС і каральні з'єднання налічували не більше 600 чоловік.
За дев'ять днів березня у Корюківці загинуло 6700 людей, з них 1377 спалено заживо; 5612 жертв масового вбивства залишились невпізнаними. Каральну операцію здійснювали військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ за вказівками командуючого групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана та за безпосереднього наказу начальника штабу 399-ї головної польової комендатури Байєра Бруно Франца. За роки Другої світової війни це найбільша за кількістю жерт трагедія в одному населеному пункті.
❗ На 1943 рік – вісім десятиліть тому – припадає найбільше спалених нацистами сіл під час німецької окупації України.
Корюківська трагедія стала найбільшою в Європі. Але для України така велика кількість жертв не була винятковою. У спаленому селі Козари Чернігівської області вбито 3908 селян. У селі Копищі на Житомирщині – до 3 тисяч; майже стільки ж у селі Кортеліси на Волині та навколишніх хуторах.
З 1941-го по 1944 рік в Україні нацистські каральні загони знищили вогнем понад 50 тисяч цивільних у понад 670 населених пунктах.
Тож Корюківська трагедія – національний символ скорботи за всіма загиблими у всіх українських селах, знищених нацистами в 1941–1944 роках.
Спалюючи цілі села та брутально вбиваючи всіх жителів – від дітей до людей літнього віку, нацисти мали єдину мету – залякати й упокорити. Те ж мають на меті російські окупанти, вдаючись до тактики ракетного терору проти українців.
І злочин нацистів у Корюківці, й сучасні злочини росіян у Бучі, Ізюмі, інших окупованих містах свідчать про однакову злочинну природу їхніх організаторів – гітлерівського нацистського та путінського неонацистського режимів. Масовий терор проти цивільного населення – чи то знищенням сіл, чи то ракетними ударами та вбивствами – такі режими використовують з метою залякування суспільства, його упокорення. Цілеспрямоване руйнування цивільної інфраструктури російським агресором є таким же злочином проти мирного населення, як і дії нацистів у роки Другої світової війни.
