Зовсім нещодавно чи це вже було давно 🙀? творчий, науковий, навчальний пошуки обмежувалися стінами освітніх закладів і бібліотек. Це вже звучить майже так само нереалістично як і те, що печерні люди використовували наскельні малюнки для спілкування із прийдешніми поколіннями — хтозна як це відбувалося 🤔.
Сьогодні інформацію можна знайти, не встаючи вранці з ліжка. Ця легкість і доступність «вільного доступу в інтернеті», подеколи, грає з нами злий жарт. Ми забуваємо, що за заголовками і картинками в Гугл пошуку є сайти, де автори — люди, які працювали над створенням цього контенту, — розміщують свої напрацювання.
Якщо ми з вами послуговуємося цими матеріалами, щоб обґрунтувати та підтвердити свою гіпотезу (або спростувати думки інших), прикрасити чи урізноманітнити свій авторський освітній продукт, то найменше, що ми маємо віддати цим авторам — це згадати про них у переліку використаних джерел.
Як найкраще оформити перелік джерел використаної інформації чи аудіовізуальних матеріалів перед публікацією авторської розробки у загальній бібліотеці?
Я нарахувала 4 типи джерел, які найчастіше використовують педагоги в навчально-методичних матеріалах, і, ґрунтуючись на вимогах ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання», пропоную мінімум для того, щоб вказати ці джерела під час публікації у загальних бібліотеках.
Друковані джерела. Прикладами друкованих джерел може слугувати навчальна і художня література, статті в наукових журналах чи збірках матеріалів конференцій тощо. Найчастіше друковані видання — це про тексти. Важливо тут і коректно цитувати, і коректно згадувати автора й джерело.
Для того, щоб коректно оформити згадку про друковане джерело рекомендую вказати автора, назву, видавництво та рік видання.
Один автор: Шевченко Т. Г. Кобзар. Київ : Видавництво «Наукова думка», 1984. 400 с.
Два автора: Голуб Н. Б., Новосьолова В. І. Українська мова (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. К : Педагогічна думка, 2018. 200 с.
Стаття в друкованому виданні: Антонович М. Жертви геноцидів першої половини ХХ століття: порівняльно-правовий аналіз. Голодомор 1932 – 1933 років: втрати української нації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 4 жовт. 2016 р. Київ, 2017. С. 133 — 136.
Електронні джерела. Тут і про інформацію, і про аудіовізуальні матеріали. На жаль, стандарт особливо не конкретизує різні варіанти оформлення джерел контенту. Є окремі пропозиції практиків оформити електронне джерело таким чином:
Автор. Назва або відомості, що належать до назви. Загальне позначення матеріалу / відомості про авторство чи відповідальність // Позначення виду ресурсу. – Режим доступу: електрона адреса. – Інформація про джерело основної назви. – Дата публікації. – Дата перегляду.
У будь-якому випадку, якщо послуговуєтеся електронними джерелами, то обовʼязково надавайте посилання на конкретну сторінку сайту, де розміщений використаний контент (якщо на сайті не вказані спеціальні умови використання).
Штучний інтелект. Якщо ви послуговуєтеся нейромережами і в авторські розробці використали додаткові елементи, що згенеровані ШІ, то доцільно надати посилання на створену документацію або вебсайт.
Ілюстрації згенеровані designer.microsoft.com
Власні твори. Як бути, якщо в матеріалах використані власні фото, ілюстрації, дизайни, схеми тощо? У цьому випадку важливо вказати себе як автора.
У матеріалі використані власні фото.
У матеріалі використані фото з архіву школи № 16 м. Харкова.
Презентація створена за допомогою графічного редактора Canva.
У тесті використані схеми, що виконані у графічному редакторі Microsoft Paint.
Хочу зауважити, що кожне видання чи вебресурс можуть мати специфічні вимоги до оформлення переліку використаних джерел. Тобто спосіб зазначення джерел може відрізнятися, тож уважно ознайомлюйтеся з вимогами до публікації та дотримуйтеся їх.
