Збори по осені

Вітаю! Ти закінчив квест! Молодець!

Лежу я у вас під ногами,
Топчіть мене чобітками.
А завтра у двір мене заберіть,
І бийте мене, мене колотіть.
Щоб діти могли на мені повалятися,
Борсатися наа мені і перекидатися.

Жовтенька, гарненька,
Набита пухом, лежить під вхом.

На городі восени
Лежать жовті кабани,
Прив'язані за хвости,
Щоб не здумали втекти.

Ростуть - зеленіють,

Падають - жовтіють,

Полежать - почорніють.

Сумно у гаях блукає,
Жовті шати одягає.
Золотисту стелить постіль —
Жде сестрицю білу в гості.

Ні дощами, ні снігами
За сто років не розмити.
Але хлопці – хулігани
Можуть м’ячиком розбити.

Хто входить і виходить,
Той першим нам руку подає,
Ми стоїмо завжди при вході,
Нас у хаті кілька є.

Маленька дівчина на стіні,
Руки розвела в різні боки,
Виглядає смішно але тендітно,
Всі одягнути хочуть її.

Я як парасолька — не промокаю,

Від дощу вас захищаю,

І від вітру вас укрию,

Ну, так що ж таке я?

Два братики
Не можуть розлучитися:
Вранці в дорогу,
Вночі до порога.