Вебквест "Життєпис Лесі Українки"

Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському, в родині повітового службовця - юриста Петра Косача та відомої дитячої письменниці Олени Пчілки.

Видатна поетеса свої дитячі роки провела саме саме на Волині та багато писала про цей край.

Під першими своїми поезіями вона сміливо підписалася 1884-го в львівському журналі "Зоря" Українкою ще 13-річною попри заборону царем друкувати її рідною мовою. Тоді як підпис під національним (а нині – нашим державним) гімном "Ще не вмерла України і слава, і воля" наважився поставити лише один із його співавторів (дорослих чоловіків!) – Павло Чубинський.

1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. Восени 1883 року Лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені туберкульозом.

Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.

Мало хто знає, що Леся неймовірно малювала. Її називали першою жінкою-мариністкою (малювала море) в нашому образотворчому мистецтві. Нажаль, збереглася лише одна її картина.

Імпульсом до написання поезії сталозагострення в авторки хвороби

Лише коли їй було 36 років Леся Українка вийшла заміж за відомого музикознавця-фольклориста Климента Квітку

На її честь названо астероїд 2616 Леся.