Українська хата

У традиціях українського народу ця частина хати також має велике значення, з ним пов’язана низка різноманітних вірувань та звичаїв. З давніх давен він вважається місцем, де перебувають предки, й пов’язано це вірування з первісним звичаєм – ховати померлих в хаті під цією частиною хати. З ціх переконань пішла низка обрядів та звичаї пов’язаних з ним та покликаних виразити повагу до предків та заручитися їх підтримкою. Так скажімо, на Гуцульщині наречені, йдучи до церкви на вінчання, «віддавали честь» пращурам гільцем, топірцями або паляцями, а в деяких регіонах спостерігається традиція застеляти цю частину хати вовняним килимом. Переступати його молодята повинні обов’язково правою ногою. Також з цими переконаннями пов’язана традиція переносити наречену через нього, аби не потривожити духів предків, щоб вони не наробили лиха молодій господині.

Назвіть цю частину хати

Не знайдеться мабутьжодної людиникотра б не знала про цю річ, яка уособлює в собі роль оберега та талісмана на вдачу та добробут. Ця традиція повеласяз тих часів коли коні відігравали важливу роль в житті людей, коли вони виступали головною ознакоюзаможності та значущості в суспільстві.

Саме тоді, даруючи цю річ, малося на увазі побажання успіху, достатку, щастя та вдачі.

Як називалися спеціальні цвяхи, якими прибивали цю річ

Глиняний глечик у формі кола. Зберігали в ньому різні напої, які завдяки формі та матеріалу довго зберігали стійку температуру напою. Кажуть, що й напій набуває цікавого присмаку в глиняному посуді. Перевірити це можна на практиці, бо цей глечик досі виготовляють гончарі по всій Україні.

Як називається цей глечик?

Це слово означає дерев’яну скриню, в якій зберігають цінні речі. Якщо зазирнути глибше, то це слово пішло від німецького Koffer, тобто, «валіза».

Це велика посудина округлої форми, для тушкування і варіння в печі. Особливістю цього посуду є його форма, що повторює форму традиційного глиняного пічного горщика: звужений до низу, що розширюється до верхньої частини і знову звужується до горла. Така форма дозволяє ставити його у піч і виймати його з печі за допомогою особливого інструмента — рогачa, що являє собою розімкнуте металеве кільце на довгій дерев'яній ручці.

Господарський інструмент, використовуваний для підмітання приміщень з метою очищення їх від сміття.
Внаслідок тертя об поверхню протягом часу він зношується, починає «деркати», дряпати. Як такий віник називають?

Велика дерев'яна посудина, конічна або циліндрична, має вигляд зрізаної діжки.

Складається з металевого півкільця з двома металевими закругленими кінцями, до якого кріпиться дерев'яний держак — рогачи лно. Цей предмет побуту на довгих рогачилнах використовувалися для приготування їжі в печах. Нижня частина горщика або чавуна є вузькою біля денця і дедалі розширюється догори — це уможливлює насаджувати його на нього, міцно утримуючи кінцями. Зазвичай у господарстві було кілька цих предметів різних розмірів — кожному горщикові відповідав «свій».

Цей предмет побуту з коротким держаком досі уживається для приготування страв у горщиках у духовій шафі газової плити.

Цей предмет побуту міг також слугувати імпровізованою зброєю. Існували навіть спеціальні бойові.

Предмет народного побуту, знаряддя праці, на якому пряли нитки. За конструкцією виділяють ручні і механічні

В Україні колиску виготовляють тільки з чистих порід дерева — клен, калина, ясен, горіх, ліщина тощо. Розрізняють колиску опорну і підвісну. Колиску підвішують до стелі або розташовують біля ліжка батьків. У родині — колиска завжди одна (змінюються тільки покоління новонароджених, для яких вона є першим домом). По суті колиска в українських сім'ях сприймалася як один з оберегів дитини.

Традиційна українська колиска мала вигляд коробки. Стінки (рама) називались бильцями. По кутах підвісної колиски прив'язували чотири мотузки (верве чки, рідко вірве чки), на яких вона підвішувалася до гака чи кільця, укріпленого на сволоку. До бильця прив'язували ще один мотузок — почіпку, петельку на вільному кінці якого мати надівала собі на ногу.

Як по іншому ще називали колиску?

1853 року в аптеці «Під золотою зіркою», що на вулиці Коперника, фармацевтами Йоганом Зегом та Іґнаци Лукасевичем винайдено першу у світі гасову (нафтову) лампу.

Дослідники за наполяганням свого шефа аптекаря Міколяша намагалися добути з нафти спирт, проте несподівано винайшли найраціональніший метод крекінгу нафти. З цього часу гас стає найуживанішим у світі продуктом освітлення, яким навіть зараз, на початку XXI століття, ще користується третина людства.

В якому місті винайшли гасову лампу?

Цей предмет в господарстві послуговувалися для зберігання продуктів і рідин, готових страв і напоїв, подачі їх до столу; нагрівання води, кип’ятіння білизни, купання дітей, відправлення природних потреб, виконання лікувальних дій, а також в обрядово-ритуальній практиці.

Як називають цей предмет?

У давнину вважалося, що якщо дах і двері захищають від зовнішнього світу, то вікна поєднують людину і замкнений простір хати із зовнішнім світом. Вони з'явилися набагато пізніше за двері. Спочатку вікна були малими, щоб з хати не виходило тепло.

Спершу вікна просто були відчиненими, потім завішувалися чи затулялися певним чином. Згодом почали використовувати прозорий матеріал, крізь який проникало світло - наприклад, риб'ячий пузир, просмалений папір чи тканина, навіть волові міхури, що пропускали жовтаве світло. У 16-18 століттях використовували переважно пластинки слюди. Потім з'явилося скло.

З чим вдавнину порівнювали вікно?

Символ материнського першопочатку (начала); чистого, духовного виношування плоду; святості; непорушності сім'ї; неперервності життя українського народу; рідної хати, батьківщини; босоногого світлого дитинства; поетичний символ народної обрядовості.

Цей символ пов’язаний зі слова­ми "печера" і "пещись", "попеченіє". Печера, склепіння якої освітлене виблисками вогнища, і піч — поняття одного родового значення.

Що це за символ української хати?