У пошуках новорічного настрою

Веселих свят під мирним небом!

Дідух — житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай та добробут, і є оберегом роду.

“Щедрик” — це українська народна пісня, музику до якої написав композитор Микола Леонтович 1901-1902 рр. Водночас англійську версію слів створив американець українського походження Петро Вільговський лише 1936 року. Він працював на радіо та назвав "Щедрик" дещо по-іншому: “Carol of the Bells” (“Колядка дзвонів”).

Ще однією традицією святкування Різдва в Україні є ворожіння. Вважалося, що в цей день воно найправдивіше, оскільки межі між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього.

Ворожінням займалися переважно дівчата. Вони ворожили на добрий врожай, погоду, багатство, а найбільше — на судженого та заміжжя.

Ялинка – головний символ святкування Нового року та Різдва. Сама ідея прикрашати ялинку на Новий рік виникла за царювання Петра І. Але далеко не всі знають, що здавна наші пращури до того часу, як лісова красуня завоювала головну роль на новорічному святі, прикрашали свої оселі «різдвяними павуками».

Прикраса виготовлена з соломи. Таких «павучків» вважають оберегом та символом Всесвіту. Напередодні Різдва їх підвішували до центральної балки хати на довгій волосині з конячого хвоста. «Павуків» не викидали з дому після завершення зимових свят, а залишали висіти до наступного Різдва. Спалювали «різдвяних павуків» лише після того, як виготовлять нових. Вірили, що цей солом’яний павук цілий рік вбирав негативну енергетику з оселі, і спаливши його, знищували весь негатив.

Згідно з давньою українською народною традицією Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. І що важливо – спізнюватися до столу аж ніяк не можна. У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження спасителя – Ісуса Христа, українці розпочинали святкову трапезу.