Цікаві факти про Лесю Українку

Роки життя — Сб 25 Лютого 1871 р. (Новоград-Волинськ) – Пт 01 Серпня 1913 р. (Похована в Києві на Байковому кладовищі.)

Знак зодіаку — РИБИ

Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка.

Народилася вона в заможній та інтелігентній, високосвідченій родині. Її матір всі знали як письменницю-націоналістку Олену Пчілку ( Ольга Петрівна Драгоманова-Косач). Батько — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько – Михайло Драгоманов (відомий український діяч).

Цікаві факти про дитинство Лесі Українки

Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. Родині належали 500 гектарів землі, з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб.

ариса була другою дитиною в багатодітній родині. Та ще будучи дитиною дівчинка попросила називати її Лесею.

Всіх 6 дітей Косачі привчали до літературної роботи, старалися навчити різних мов. Мати була дуже суворою, привчала дітей до роботи.

Серед всіх дітей Леся найбільш близька була з братом Михайликом, їх навіть називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її непокірної вдачі. Дітей Косачі навчали вдома за власною програмою і лише українською мовою.

Якби Леся жила в наш час, її б віднесли до дитей індіго. Читати навчилась вона в 4 роки, в 5 – почала писати драматичні твори, а у 9 – написала перший вірш «Надія».

В 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям: у Лесі Українки діагностували туберкульоз кісток, їй доводилося лежати з загіпсованими руками і ногою довгими місяцями. Через хворобу, з однієї руки були видалено частину кісток, що поставило хрест на музичній кар’єрі, хоча вона неймовірно талановито грала на роялі. Грати її вчила спочатку її тітка, яку Леся дуже любила, а згодом перша дружина Миколи Лисенка — Ольга Оконор. Вона не просто грала на фортепіано, вона імпровізувала.

Леся Українка сама вивчила більше 10 мов – європейські і слов’янські мови (французьку, німецьку, італійську, англійську, польську, болгарську, латину, грецьку та ін.).

Уже в 12 років Леся Українка зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, її почали друкувати в українських літературних журналах.

Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.

У 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів» для сестер. Вже в цьому віці вона активно займалася перекладами творів Байрона, Шекспір, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера та ін.

У 26 років в Ялті вона познайомилася з журналістом-білорусом Сергієм Мержинським, який як і вона боровся із туберкульозом. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими, а тоді були невиліковними. Батьки були проти стосунків дочки з смертельно хворим чоловіком, та Леся поїхала доглядати коханого. Хлопець помер у дівчини на руках. Після його смерті вона довго не знімала траурної одежі, незважаючи на офіційне подальше заміжжя. Її переживання лягли в основу поеми «Одержима».

Лише коли їй було 36 років Леся Українка вийшла заміж за відомого музикознавця-фольклориста Климента Квітку. Для неї це був пізній шлюб, чоловік був молодшим від неї на 9 років, також страждав на сухоти. Та й статків чоловік не мав, тому мати Лесі виступила проти шлюбу, та дівчина зреклася фінансової допомоги сім“ї і вийшла заміж. На той час хвороба Лесі прогресувала, тому Квітка почав продавати усе, що мав: від меблів до книжок, аби оплатити лікування дружини. Вони їздили на лікування до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, були на Кавказі, в Криму. Ці подорожі збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Після смерті поетеси Климент вдруге так не одружився, присвятив себе роботі і прожив ще 40 років.

Леся Українка любила природу, обожнювала сама сидити квіти. А вершина її творчості неймовірний твір «Лісова пісню». Цей твір про природу було написано лише за 12 днів!!!

Мало хто знає, що Леся неймовірно малювала. Її називали першою жінкою-мариністкою (малювала море) в нашому образотворчому мистецтві. Нажаль, збереглася лише одна її картина.

Леся Українка знаходилася під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт вона публікувала за кордоном – в Берліні, Дрездені, Празі, Відні.

Неймовірним фактом було те, що в останні роки очі поетеси змінили свій колір. Вони з темно–сірих стали насичено–блакитними. Це дуже дивувало всіх її знайомих . Про цей маловідомий факт згадує у листах її мати Олена Пчілка, яка була з дочкою до її останніх хвилин.

Леся Українка внесла в нашу мову такі слова, як «напровесні» та «промінь».