Традиції святкування новорічних свят

Традиція прикрашати ялинку бере початок із давніх здавен – їй понад 2000 років. Люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами, що в них живуть добрі духи. Розвішувавши на деревах пригощання і подарунки, люди прагнули таким чином задобрити духів, привернути їхню прихильність. А що вішають на верхівку ялинки?

На святковому столі у іспанців обов'язково повинен бути виноград. Для них це дуже важливий атрибут, як у нас кутя на Різдво. Іспанці вірять, що виноград принесе їм удачу в кожному місяці наступного року. У місцевих магазинах навіть продають баночки з очищеними від шкірки та насіння ягодами. Цій традиції вже понад сто років: її започаткували 1908 року, коли місцеві фермери зібрали надвисокий урожай винограду.

А от в Греції люди ходять один до одного в гості, але крім подарунків несуть ще й камінь. І чим важче, тим краще. Греки вважають, що чим важче камінь, то таким важким буде і гаманець.

У Колумбії, наприклад, гуляють з порожніми валізами навколо будинку, щоб рік був сповнений подорожей.

У Бразилії ж на Новий рік одягаються в усе біле, щоб відлякувати злих духів.

Французькі малята, як і всі діти світу, страшенно полюбляють подарунки. Щоб отримати їх у новорічну ніч, діти виставляють свої черевички біля каміну в надії, що Пер Ноель наповнить їх приємними речами. Пер Ноель — це добрий чарівник, такий самий, як Святий Миколай. Проте на випадок, якщо раптом хазяїн Нового року не зможе відвідати їх, маленькі французи також пишуть листи Санта-Клаусу, який, до речі, завжди відповідає їм новорічною листівкою.

Жителі Великої Британії прихід Нового року гучно не відмічають. Ніхто нікого не запрошує в гості. Проте існує неписане правило, за яким у новорічний вечір або ніч кожен може без жодних запрошень прийти на свято в будь-який дім, навіть до незнайомих людей, і буде привітно прийнятий. Гостю варто принести із собою якусь випічку, віскі й хоча б невеликий шматочок вугілля, кинути його в сімейне вогнище й побажати, щоб вогонь в цьому будинку горів довго-довго.

В Австрії символами удачі та достатку в Новому році здавна вважаються сажотрус і свиня. За давніх часів у Новий рік, коли на вулиці з’являвся сажотрус, люди бігли за ним, намагаючись доторкнутися й забруднитися сажею. Згідно зі звичаєм 1 січня на обід потрібно їсти свинину (на щастя), хрін (на здоров’я) і зелений горошок (щоб гроші водилися). Монетний двір у Відні вже не один десяток років чеканить до Нового року спеціальну монету-сувенір, на якій зображено хлопчика верхом на свині.

Італія загалом святкує Новий рік так само, як і більшість українців. Єдине, що опівночі італійці як дуже емоційна нація починають голосно кричати. До діток у цій країні приходить Баббо Натале, що означає «різдвяний тато». Але головним новорічним персонажем там залишається фея Бефана — добра стара чарівниця, яка входить до будинку через пічну трубу й кладе маленькі подарунки в черевички дітей. Неслухняним діткам вона залишає вуглинку або ж купу попелу.

У Румунії в новорічні пироги прийнято запікати маленькі сюрпризи — монетки, порцелянові фігурки, каблучки, стручки гіркого перцю. Знайдена в солодощах каблучка має принести багато щастя. А стручок перцю розвеселить тих, кому він не дістався.

В Естонії є досить незвична традиція — зустрічати Новий рік у сауні. Нібито тоді естонці входять у наступний рік чистими й здоровими. А роль Діда Мороза у них виконує сажотрус, який має принести щастя в дім.

У Китаї дату святкування Нового року визначають на основі місячних фаз. Зазвичай вона випадає на кінець січня — початок лютого. Під час святкової процесії, яка відбувається на вулицях в Новорічну ніч, люди запалюють величезну кількість ліхтариків, аби освітити шлях в новий рік. Крім того, китайці вважають, що це свято оточене злими духами й нечистою силою, яких потрібно відлякувати петардами та феєрверками. Увечері всі збираються в тісному сімейному колі на святкову вечерю, а вранці наступного дня батьки вручають дітям подарунки — червоні конверти з грошима.

У Туреччині Новий рік не такий яскравий, як в інших східних державах. Мусульманам забороняється прикрашати ялинку, святково оздоблювати дім і кликати Діда Мороза. Вони проводять новорічний вечір за сімейною вечерею, переглядаючи святкові передачі. Хоча славнозвісний Святий Миколай (який був реальною людиною й став прототипом для вигаданих Санта-Клауса і Діда Мороза) народився саме в Туреччині. Це сталося у ІІІ столітті нашої ери в місті Демре. Там є церква Святого Миколая, де 6 грудня (ймовірна дата смерті святого) проводять служіння протягом трьох днів.