Таємниці Червоного Дракона

Чекаю на нову зустріч з тобою!

Крез вирішив побудувати храм на честь богині місяця. Греки кликали її Артемідою, а римляне - Діаною. Храм був побудований з вапняку й мармуру, що добувався робітниками в прилеглих горах. Несучі конструкції храму становили близько 120 мармурових колон. Гігантські колони досягали у висоту 20 метрів. Величезні брили, з яких вони складалися, доводилося ставити на місце за допомогою блоків, після чого їх скріплювали металевими штирями. Коли будинок покрив дах, художники додали йому закінчений вид, прикрасивши скульптурами й орнаментами. У центрі храму стояла статуя Артеміди. Це був один з найбільших храмів классики, набагато перевершував розмірами Парфенон, побудований пізніше в Афінах. Платформа, на якій він стояв, досягала 131 метра в довжину й 79 метрів завширшки.

Через двісті років, в 356 році до н.е., храм був спалений ущент. Підпалив його Герострат, що просто хотів прославитися. По дивному збігу, храм був знищений у той самий день, коли народився Олександр Великий. Через роки, Олександр відвідав Ефес і наказав відновити храм на колишнім місці.

Храм Олександра проіснував до III століття н.е. Поступово бухту в Ефесі замулювало й місто втрачав своє значення. Храм був розграблений готами, а пізніше затоплявся повенями. Сьогодні від храму в Ефесі збереглося лише кілька блоків підстави й одна відновлена колона.

Мавсол був правителем Карій, що входив у Перську імперію. Столицею області був Галікарнас. Здобуваючи усе більше могутності, він став замислюватися про гробницю для себе й своєї цариці. Це повинна була бути надзвичайна гробниця. Мавсол мріяв про величний пам'ятник, який би нагадував світу про його багатство й могутність через довгий час після його смерті. Мавсол помер до закінчення робіт над гробницею, але його вдова продовжувала керувати будівництвом до його повного завершення, приблизно в 350 р. до н.е. Гробниця була названа Мавзолеєм.

Через вісімнадцять сторіч землетрус зруйнував Мавзолей дощенту. В 1489 р. християнські лицарі-иіоаніти стали використовувати його уламки для замка, що вони зводили неподалік. Вони склали частину кріпосних стін із блоків зеленого каменю, характерних для основної частини Мавзолею. Через кілька років лицарі виявили усипальницю Мавсола й Артемізії. Але вони залишили поховання на ніч без охорони, і воно було розграбовано мародерами, яких залучили золото й коштовності.

Ще триста років пройшли, перш ніж археологи приступилися тут до розкопок. Вони відкрили частини підстави Мавзолею, а також статуї й рельєфи, які не були розбиті або украдені. Серед них виявилися величезні статуї, що зображували, як думають археологи, царя й царицю. В 1857 р. ці знахідки були перевезені в Британський музей у Лондоні. В останні роки провели нові розкопки, і тепер на цьому місці в Бодрумі залишилася лише жменька каменів.

Колоссом називалася гігантська статуя, що стояла в портовому місті на Родосі - острові в Егейському морі, у берегів сучасної Туреччини.

Наприкінці IV століття до н.е. народ Родосу відсвяткував перемогу. Вони саме благополучно відстояли своє місто, що цілий рік тримали в осаді грецькі солдати.

Вона була зроблена із бронзи й досягала у висоту близько 33 метрів, скульптором Харетом, на будівництво її пішло 12 років.

Колос був завершений близько 280 р. до н.е.

Приблизно через 50 років після завершення будівництва Колос звалився. Під час землетрусу він переломився на рівні колін. Оракул велів не відновлювати статую, і вона залишилася лежати там, де впала. Так вона пролежала більше 900 років, і люди відправлялися на Родос лише затим, щоб глянути на уламки поваленого бога. В 654 р. н.е. сирійський князь захопив Родос і зняв зі статуї бронзові пластини. Говорили, що він відвіз їх у Сирію на 900 верблюдах.

Сади були побудовані близько 600 р. до н.е. за наказом Навуходоносора II, володаря Вавилона. Це місто лежало на берегах ріки Євфрат, до півдня від сьогоднішнього Багдада, столиці Іраку. Легенда оповідає, що цар наказав побудувати сади заради молодої дружини, що тужила по будинку, Амітіс, сподіваючись, що вони нагадають їй рідні перські гори.

Висячі сади були побудовані, імовірно, у ріки й дивилися на міські стіни Вавилона. Вони були влаштовані у вигляді терас, сама верхня з яких, можливо, піднімалася над землею 40 метрів. Навуходоносор розпорядився посадити в саду всі мислимі види дерев і квітів. Їх звозили з усією імперії на возах, запряжених волами, і річкових турах.

У III столітті до н.е. був побудований маяк, щоб кораблі могли благополучно минути рифи на шляху в олександрійську бухту. Уночі їм допомагало в цьому відбиття мов полум'я, а вдень - стовп диму. Це був перший у світі маяк, і простояв він 1500 років

Маяк був побудований на маленькому острові Фарос у Середземному море, біля берегів Олександрії. Цей жвавий порт заснував Олександр Великий під час відвідування Єгипту. На його будівництво пішло 20 років, а завершений він був близько 280 р. до н.е., у часи правління Птолемея II.

Верхня вежа формою нагадувала циліндр, у якому горів вогонь, що допомагав кораблям благополучно досягти бухти. На вершині вежі стояла статуя Зевса Рятівника. Загальна висота маяка становила 117 метрів.

З кораблів можна було бачити цей маяк на відстані до 50 км. ДО XII століття н.е. олександрійська бухта настільки заповнилося мулом, що кораблі більше не могли нею користуватися. Маяк занепав. Бронзові пластини, що служили дзеркалами, переплавили на монети. В XIV столітті маяк було знищено землетрусом.

«Довга стіна» - найбільший пам'ятник архітектури. Проходить по північному Китаю протягом 6714 км. Будівництво першої стіни почалося в III ст до н. е. у період «Воюючих держав» (475—221 р. до н.е.) для захисту держави від набігів кочового народу хунну. У будівництві брала участь п'ята частина тодішнього населення країни, тобто, біля мільйона чоловік.

Манчжурська династія Цин (1644—1911), переборовши Стіну за допомогою зрадництва поставилася до Стіни зі зневагою. За три століття правління Цин Велика стіна майже зруйнувалася під впливом часу. 1984 року стартувала програма по реставрвції Великої Китайської стіни.

Величний монумент з білого мармуру збудований на березі річки Джамна імператором Шах Джаханом на честь його дружини, яка народила йому 14 дітей, але померла при пологах. Для будівництва найдосконалішого та найдорожчого мавзолею у світі знадобилося 20 000 робітників та 1000 слонів, які завозили мармур з усіх регіонів. За легендою, імператор планував збудувати ще один Тадж Махал з чорного мармуру на іншому березі річки, але війна з власними синами не дала шансу здійснитися його намірам.

Статуя Христа-Спасителя, Бразилія

Велична статуя Христа, який руками немов обіймає місто Ріо-де-Жанейро, була зведена на горі Корковаду у 1931 році. Гора височіє над місто на 800 метрів, тому від підніжжя статуї відкривається приголомшливий вид на Ріо. Цікаво, що з технічних причин побудувати таку величезну скульптуру в Бразилії на той момент було неможливо, тому сталевий каркас та інші деталі були виготовлені у Франції. Будівництво тривало протягом п’яти років, але після офіційного відкриття вона стала справжнім символом не тільки міста, а й всієї Бразилії.

Історія Петри в Йорданії оповита незліченною кількістю міфів і легенд. Вважається, що місто було засноване понад 4 тисячі років тому набатейцями. Спочатку це були лише кілька печер, але дуже швидко Петра почала розростатися. Набатейці, які славилися працьовитістю і любов’ю до краси, видовбували в скелях грандіозні за розміром будівлі. У результаті за дуже короткий час місто перетворилося на одне з найбільших і процвітаючих у своєму регіоні. Сьогодні Петра – це головна пам’ятка Йорданії, де сотні тисяч туристів можуть на власні очі побачити грандіозні палаци, храми, усипальниці царів, монастирі, скарбницю й найкрасивіший амфітеатр.

Місто Чичен-Іца – стародавня столиця цивілізації Майя. Воно розташоване у північній частині півострова Юкатан (Мексика). Головною пам’яткою міста є піраміда майя Кукулькан, що була побудована близько 800 року нашої ери. Вона є найбільш відомим храмом племені майя, який служив політичним та економічним центром цивілізації. «Кукулькан» мовою майя означає «пернатий змій». Учені зробили висновок, що майя поклали в основу побудови піраміди календарний принцип. Та й сама піраміда, можливо, мала якесь астрономічне значення.