Сторінками біографії Василя Сухомлинського до 105 річниці

Сторінка «Мій добрий вчителю!»

Ми маємо дуже могутню постать в нашій культурі. Тож звернімось до його золотих розсипів, до його мудрих уроків і читаймо, думаймо, зростаймо. Напуваймо цією чистою джерельною водою наші серця, щоб бути здоровими, міцними духом, красивими душею.

В.О. Сухомлинський – великий педагог і великий письменник приходить до нас, щоб разом з нами відроджувати дух народу, розбудовувати незалежну Україну.

https://youtu.be/HDWqxtnXREk

Відео презентація «Василь Сухомлинський - видатний педагог-гуманіст»

https://youtu.be/8XFnza2j-qI

Наступну сторінку подорожі шукай на предметі, який показує час

Станція "Дитинство"

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній селянській родині. Батько його, Олександр Омелянович, працював за наймом як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Мати майбутнього славетного педагога працювала в колгоспі. Разом із чоловіком вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Усі вони стали вчителями.
Змалку в дітей виховували любов до книги. У діда була велика бібліотека. Помираючи, свої книги він віддав Василеві. Дід мав особливий вплив на онука. Василь Олександрович згадував: «При зустрічі дід часто любив мені читати. Одягаючи окуляри, посміха­ючись, він говорив: «Сідай ось тут і слухай, я тобі зараз щось цікаве прочитаю». При цьому очі його світилися до­бротою. Пізніше, вже ставши вчителем, згадуватиме Василь Олександрович дідові слова: «Хто дітей любить, той доб­рий чоловік».

Наступну сторінку подорожі шукай на предметі, який кожного дня з'являється на небі і радує нас своєю яскравістю та теплотою

Сторінка "Навчання"

Василь Сухомлинський навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів. Улітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті й того ж року став студентом факультету мови та літератури цього вишу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті. Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу.

Наступну сторінку подорожі шукай в "джерелі знань"

Сторінка "Трудова діяльність"

У 1935-1938 рр. він викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи (1938).
З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідувачем навчальної частини школи.

Наступну сторінку шукай на предметі, який пов'язаний з футболом

Сторінка "Військовий"

Війна внесла свої корективи в розмірений ритм життя: у липні 1941 р. Василя Олександровича було призвано до війська. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в госпіталях.
Тяжким було в Сухомлинського поранення в руку. Хірурги боялися, що руку треба буде ампутувати. «Ні! Я вчитель!» — в цьому слові було його життя.

З червня 1942 р. до березня 1944 р. В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років він працював завідувачем районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі.

Наступну сторінку шукай на предметі, яким можна писати чи малювати

Сторінка "Спадщина В. О. Сухомлинського"

Спадщина В.О. Сухомлинського розійшлася по всьому світу, живе своїм життям. Написав 48 книг, 500 наукових статей, 1500 казок і оповідань для дітей. Праці педагога видані 53-ма мовами світу загальним тиражем понад 15 мільйонів примірників. Найбільш відома його книга «Серце віддаю дітям» (видана 32-ма мовами світу, 55 видань). На початку ХХІ ст. вийшло 65 його творів, 371 видання тиражем близько 15 млн. екземплярів. Вони перекладені на 59 мов народів світу.

В його творах переважає доброта, бо він сам був доброю людиною, і хотів, щоб діти виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, свою рідну домівку і нашу велику прекрасну Батьківщину.

Його твори носять виховний характер, тому що це був письменник усім своїм талантом, роботящим умом, всім серцем, педагог за покликанням.

Наступну сторінку шукай на кубику

Сторінка "Заповіді творчої особистості"

В. О. Сухомлинський дуже бажав, щоб діти зростали добрими , чуйними, талановитими. Він вірив, що діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. А першочерговим завданням у своїй практичній роботі ставив: відкрити в кожній людині творця, поставити її на шлях самобутньої творчої, інтелектуально повнокровної праці. Тому розробив заповіді творчої особистості. Заповіді творчої особистості:

• Будь господарем своєї долі.

• Досягни успіху в тому, що ти любиш.

• Розвивай творчі здібності.

• Роби свій внесок у спільну справу.

• Будуй взаємини із людьми на довірі.

• Культивуй у собі сміливість.

• Піклуйся про своє здоров’я .

• Намагайся мислити позитивно.

Наступну сторінку шукай на мапі круглої форми

Сторінка "10 ПРАВИЛ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ"

Все своє життя В. О. Сухомлинський працював у школі з дітьми. Тому він склав 10 правил: чого не можна робити. Ці правила актуальні і тепер. Послухайте і запам’ятайте їх.

10 ПРАВИЛ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ

1. Не можна ледарювати, коли всі працюють,

2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми, про старість треба говорити тільки з повагою.

3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і до­рослими людьми, особливо зі старшими.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

6. Не можна робити того, що осуджують старші.

7. Не можна залишати старшу рідну людину одинокою

8. Не можна збиратися в дорогу не спитавши дозволу і поради у старших.

9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

10. Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літ­ня людина, тим більше жінка.

Наступну сторінку шукай на великій мудрій книзі