Стежками казок

Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?

Дівчатка і хлоп’ятка, мої козенятка, ваша матуся прийшла, молочка принесла

Навіть імення в них були схожі: Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф.

Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу ще вам яєчко, не просте, а золоте.

Котику-братику,
Несе мене лиска
По каменю-мосту.
На своєму хвосту.
Порятуй мене!

Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:

– Ходімо, бабо, в ліс по грибки!

От пішли; бере баба грибки, коли дивиться – у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить.

Був собi дiд Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби донечка Мiнка, а в донечки собачка Хвiнка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а в кицi вихованка — мишка Сiроманка.

А той чоловік та жінка ждуть та й ждуть синів,— нема. От одного разу пішла жінка на річку прати, коли ж котиться горошинка по дорозі… Жінка взяла горошинку та й і з’їла.

Згодом народився в неї син. Назвали його......