Садок вишневий коло хати

Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 – у кріпосному рабстві, 10 – у тюрмах та на засланні. А решту – постійно перебував під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному домі.

Тарас Шевченко з’явився на світ 9 березня 1814 року у невеликому селі Моринці, Звенигородський повіт, Київська губернія. Його батько – Шевченко Григорій Іванович та мати – Катерина Якимівна Бойко були кріпаками у родині магната, генерал-лейтенанта Енгельгарда Василя Васильовича.

22 квітня 1838 року – день викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

В автобіографії Тарас Шевченко про свій викуп оповідає так: “1837 року Сошенко представив мене конференц-секретареві Академії мистецтв В.І. Григоровичу з проханням – звільнити мене од лихої моєї долі, Григорович передав це прохання В.А. Жуковському. Той попередньо сторгувався з моїм поміщиком і просив К.П. Брюллова намалювати з нього, Жуковського, портрет, щоби розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюллов відразу погодився, і незабаром портрет Жуковського був у нього готовий. Жуковський при участі графа М.Ю. Вієльгорського улаштував лотерею на 2500 карбованців асигнаціями, і цією ціною була куплена моя воля року 1838-го, квітня 22-го”.

Мали Шевченки шестеро дітей: Катерину, Михайлика, Тараса, Ярину, Марусю, Йосипа. Найближчою Тарасові була Катерина, яка замінила йому матір.

Родина Тараса Григоровича була досить великою: в тісній оселі жили тринадцять чоловік. Окрім нього, в родині були ще його брати і сестри, деякі з яких, на жаль, померли в досить ранньому віці:

Всі брати і сестри Шевченка:

1. Катерина – 20 листопада 1804 рік – близько 1848 рік.

2. Параска – 1805 – 1807 роки.

3. Марія – 1807 – 1810 роки.

4. Микита – 28 травня 1811 рік – близько 1870 рік.

5. Єфимія – 1813 – 1815 роки.

6. Йосип – 20 квітня 1821 рік – близько 1878 рік.

7. Ярина – 24 травня 1816 рік – близько 1865 рік.

8. Марія 1819 – 1846 роки.

9. Марія від мачухи Тараса Григоровича – 1824 – 1825 роки.

Допитливий хлопчик блукав околицями села, шукаючи краю світу, де залізні стовпи підпирають небо. Про це йому розповідала мама, він мріяв знайти це місце.

Український переклад імені поета дуже промовисте - Тарас!

Правильно, 2500 карбованців. Цю суму допоміг зібрати видатний російський поєт В.Жуковський.

Це вп’ятеро перевищує ціну кваліфікованого кріпака. На той час ця сума еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла.

Правильно, це дід Іван

Циганка-ворожка.

1841. [Петербург]. Бристольский папір, акварель. 26,5 * 20,7 см Національний музей Тараса Шевченка, № г-824.

Катерина.

Час створення: 1842 Розміри: 93 * 72,3 Техніка: олія.

Картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка

Найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка”, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Марія. До поеми Пушкіна “Полтава”, 1840

І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь

Послання "І мертвим, і живим..." — духовний заповіт Шевченка українцям.

Шановні гравці, ось завершилася наша гра , присвячена Тарасу Григоровичу Шевченку – генію, митцю, визволителю, діячу, захиснику.

Ми сподіваємося , що ви зрозуміли, яке вагоме значення для кожного з нас, українця, має Великий Кобзар. Він – пророк, вчитель,взірець, приклад,

Доля генія була тяжка. Та навіки залишився з нами той, « хто зробив своє велике діло, не зазнав щастя живим і кого ждало інше щастя вже по смерті, тяжко зароблене щастя, безсмертна слава вовіки і віки…»

Він продовжив свій родовід не в прямих нащадках , а в Слові , увічнив себе як єство всього народу, як долю і характер України. Тож хай назавжди у ваших серцях горить іскорка любові до поезії, яку засвітив Великий Кобзар.

Правильно

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди»