Осінні загадки

В теплий дощик народився,
Парасолькою накрився,
Може б з лісу пострибав,
Якби другу ногу мав!

На городі восени
Лежать жовті кабани,
Прив’язані за хвости,
Щоб не здумали втекти.

Сидить — зеленіє,
Падає — жовтіє,
Лежить — чорніє.

У вересні і в жовтні
Їх так багато у дворі!
Дощ пройшов – залишив їх,
Середніх, малих, великих.

Вкриває землю й океан,
А називається…

Вправо, вліво, вниз, назад —
Всюди справжній листопад.
Трішки ще — і вже зима,
От і осені нема.

Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте.
То землею ходить місяць…

В школах дзвоник продзвенів,
Школярів дім знань зустрів.
В лісі виросли грибочки,
У опеньках всі пеньочки.

Листя жовте облетіло,
Парки та сади укрило.
Та поглянь на гілочки,
Що горять, немов свічки…
Восени зачервоніла
Рясно-рясно…

В жовте лист пофарбувала,

Урожай з полів зібрала.

Золотила вербам коси

Чарівна цариця —

Жовте листячко летить,

Під ногами шелестить.

Сонце вже не припікає.

Коли, діти, це буває?

В лісі виросли сестрички,

Жовті та смачні…

Ці стрункі грибочки

Зайняли пеньочки.

Шапки в них кругленькі.

Кличуть їх...

Прохолоди чиста просинь —

на поріг ступає осінь.

Вдаль від рідної землі

відлітають...

Під стріхою гніздо будує,

тільки в нас не зимує.

Може скрізь вона літати,

Бо нема своєї хати.

Яйця іншим підкидає,

Скільки кому жити – знає!

Людей він майже не боїться,

На даху будинку в’є гніздо,

І де вирішить він оселитися –

Навіки в будинок увійде добро.

Під березою грибочок,

Поряд жінка і синочок.

З деревом вони куми,

Добре знаємо їх ми!

Чарівник прийшов у ліс,

Фарби, пензлика приніс.

У діброві та садочку

Стали жовтими листочки.

Червона кожушинка,

всередині вітамінка.

Шапка коричнева, ніжка міцна,

Гриб цей найкращий, і кожен це зна,

Тому бажає усякий грибник

В лісі великий знайти…