Новорічні десяткові загадкові дроби

МОЛОДЧИНА!!!

Це маленька твоя перемога!

Одна з найпопулярніших легенд про новорічні ялинки розповідає:

якось у морозний ясний святвечір ватажок німецької Реформації Мартін Лютер повертався додому. Дорога пролягала через густий ліс. Раптом чоловік побачив дивовижне видовище: крізь пухнасте віття однієї з ялинок просвічували зорі!..

Той зимовий пейзаж настільки запам’ятався Мартіну, що він поставив ялинку у себе вдома і прикріпив до неї свічки. Яскраві вогні робили ялинку особливо прекрасною та загадковою, і нагадували чоловікові про зорі.

Першу скляну іграшку-кулю видули у ХVI ст. в Тюрінгії (Саксонія). Саме тут з’явилося і перше промислове виробництво іграшок.

Традиція прикрашати деревце прийшла до нас з Німеччини, де так традиційно зустрічали настання Нового року. А якщо ще глибше зазирнути в історію, то з'ясується, що ця традиція має ще глибше коріння. Проводити ніч з 31 грудня на 1 січня по-особливому європейці навчились у древніх римлян. У римлян було заведено вітати одне одного та робити приємні новорічні подарунки. Варто сказати, що спершу римляни в якості подарунків презентували прикрашені по-святковому фрукти та овочі, але згодом звичай змінився, тож тепер на свято стали дарувати доречніші та цінніші подарунки. Також варто зазначити, що предки українців святкували настання нового року 1 березня.

Різдво Христове, як у всьому світі опирається на вчення з Біблії та християнські традиції. Як відомо, за біблійною розповіддю, Ісус Христос народився в юдейському місті Віфлеєм, куди приїхали його мати Марія зі своїм чоловіком Йосипом. Вони вирішили заночували у печері, оскільки усі кімнати були зайняті гостями міста, тому хлів став місцем появи на світ Сина Божого. Його народження засвідчила зірка, котру згодом назвали Віфлеємською зіркою, а згодом волхви, які знали мову зір, принесли щедрі дари новонародженому немовляті.

Напередодні свят малюки усього світу пишуть листи Святому Миколаю і Санта Клаусу, просять про виконання своїх заповітних бажань. Діти з нетерпінням чекають свят і вірять, що вони здійснить мрії і в новорічну або різдвяну ніч залишить для них довгоочікуваний подарунок. Правда, в різних країнах місця для подарунків він обирає різні. В Ірландії новорічні презенти діти знаходять в шкарпетках, в Мексиці - в ботинках, у Франції подарунки ховають в димоході, а в Іспанії залишають на підвіконні.

Давним-давно жила на світі бідна, але дуже добра жінка. І мала вона багато дітей. Наближалося Різдво, тому жінка прикрасила ялинку. Різдвяна красуня вийшла скромною, лише кілька прикрас виблискували у вечірніх сутінках. Уночі, коли всі міцно спали, ялинкупавутину ще й обплели павуки. Та Христос, побачивши безмежну доброту серця бідної жінки, благословив ялинку, а густу павутину перетворив на сяюче срібло.(ГІРЛЯНДА)

Омела – традиційна прикраса на Різдво, під якою цілуються закохані для того, щоб все життя бути разом.

Різдвяна омела»або «Гілка поцілунків»— основна традиційна різдвяна прикраса в Англії , до поширення різдвяної ялинки у другій половині XIX століття.

Особу, яка випадково опинилася під гілкою омели, дозволялося поцілувати будь-кому. Звідси походить назва «гілка поцілунків».

Однією з найбільш відомих у світі різдвяних пісень вважається саме український “Щедрик” (“Щедрик, щедрик, щедрівочка”). Її переклали різними мовами світу, а текст знають навіть малята

https://youtu.be/dg1eMpFfexk

Це давня українська обрядова пісня, яку співали навесні: в березні, коли додому поверталися ластівки. Належить вона до жанру щедрівок — питомо українських новорічних пісень, що їх виконували на території прадавньої України ще до прийняття християнства. Тоді на наших землях Новий рік зустрічали в березні. Тому в оригінальному тексті, на відміну від англомовного, йдеться про ластівку, а не дзвоники (англ. bells — дзвіночки), а справжня назва пісні — «Щедрик», від слова «щедрий», що також означає плідний, життєдайний. Упродовж століть це була проста одноголоса мелодія на чотири ноти.

«Щедрик» лунав на Щедрий вечір, коли за столом збиралася вся родина і зустрічала Новий рік. На столах було повно смачної їжі, а щедрівники — молодь або діти — ходили від хати до хати і співали під вікнами

Як виглядав справжній Святий Миколай. Група вчених з Манчестерського університету зробила реконструкцію образу Святого Миколая за його мощами. У чудотворця були карі очі, випнуті вилиці та підборіддя, він мав зріст близько 167—168 см.

Реконструйований образ Святого Миколая.

Чи Санта Клаус це теж Святий Миколай? Справді, все так і є — Святий Миколай став праобразом різдвяного Санта-Клауса. Голландські колоністи, заснувавши в Америці Новий Амстердам (майбутній Нью-Йорк), завезли на континент традицію дарувати дітям від Святого Миколая 6 грудня та на Різдво подарунки. А Святого Миколая голландці називали Сінтаклаас, який потім вже в англійському звучанні став Санта Клаусом. А у 1823 році американський письменник Кларку Мур написав книгу «Ніч перед Різдвом, або візит Святого Миколая». Це вже у Мура зʼявляється всім знайомий образ Миколая-Санта Клауса — дідуся, який розвозив подарунки у санях, які тягнуть олені.

Трохи пізніше відомий американський художник Томас Наст довершив нову легенду, помістивши Миколая-Санту на Північний полюс і придумавши книгу, у яку Санта-Клаус записує добрі та погані вчинки дітей.

Насправді Дід Мороз – це міфологічний персонаж давньослав'янських племен. В давнину його вважали повелителем зими та морозів і називали по-різному: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник, Мороз, Дядо Коледа, Позвізд. Існує міф, що Дід Мороз – це перевтілення слов’янського бога Морока, якого вважали повелителем зими та холоду.

Образ Діда Мороза у ті часи був злим. Його уявляли велетенським дідом з сивою бородою, який виморожував людей, їх посіви та худобу. За переказами, селяни боялися цього персонажа, залишали для нього гостинці - оладки, кисіль, печиво. А в деяких поселеннях навіть людську жертву: в лісі до дерева прив'язували молоду дівчину та залишали на ніч. Таким чином задобрювали Морозенка, щоб не губив посіви та худобу. Якщо дівчину вранці знаходили замерзлою та ще й вкритою льодом чи снігом, це означало, що Мороз прийняв жертву і зиму люди переживуть без втрат.

Таким уявляли Діда Мороза в давні часи.

З розвитком суспільства жертви для міфологічного Зимника ставали менш жорстокими. Замість людей його задобрювали вбитими тваринами або їжею. Робили це в день зимового сонцестояння, коли ніч була найдовшою в році. Цей день у давнину вважали початком астрономічної зими і, зазвичай, погода тоді була найбільш морозною. Тому люди намагалися робити підношення лісовим богам, розвішуючи їх на гілках дерев. Люди приносили в ліс напої, їжу, розпалювали ритуальні багаття, колядували та ворожили. Так святкували народження нового Сонця. Вважається, що ці обряди були зачатками сучасного святкування Нового року.

З появою християнства церква стала засуджувати поклоніння образу Тріскуна, адже вважала це тяжким гріхом та єрессю. На зміну злому образу прийшов добрий − Святий Миколай, якому не треба було приносити пожертви, адже він не нищив людей та їх статки морозами. Натомість приносив дітям подарунки, а неслухняним міг принести під подушку різки.

Мандарини зріють дуже повільно, від цвітіння до дозрівання плодів проходить 8 - 10 місяців. У субтропічному кліматі мандаринові дерева цвітуть з лютого по квітень. Врожай збирають у листопаді - грудні. Тому зазвичай поласувати цими фруктами можна якраз під Різдво і Новий рік, що і зробило їх одним із символів свята. Наприклад, в багатьох європейських країнах, США та Канаді існує звичай прикрашати будинки панчохами з мандаринами чи апельсинами. Традиція веде свій початок від нідерландської легенди про Святого Миколая, який, проїжджаючи повз будинок бідняка, кинув золоті кулі у панчохи трьох його доньок.